Храм святого пророка Іллі

Регион: Полесье / Киевская обл. / Киев

Найпершим із християнських храмів Русі, про який нам відомо з писемних джерел, була київська церква святого пророка Іллі.

Вона існувала майже за півстоліття до хрещення русичів святим Володимиром. На місці, де, як гадають, знаходився стародавній храм, кияни у 92 році побудували нову Свято-Іллінську церкву, муровану, що вже понад три століття прикрашає київський Поділ та набережну Дніпра.

За словами літописної «Повісті минулих літ», після того, як у 9 році відбувся військовий похід князя Київського Ігоря на Константинополь і прийшов час укладати нову мирну угоду між Руссю та Візантійською імперією, — русичі-християни, на відміну від тих співвітчизників, які ще вклонялися ідолам, давали присягу миру у власному храмі святого Іллі. «І поклали зброю свою, — каже про це літопис, — і щити, і золото, і присягнув Ігор, і супругі його, і скільки було язичників-русичів. А християн-русичив водили давати присягу в церкву святого Іллі, що є над ручаєм…».

Як вважають історики, словом «ручай» здесь позначено річку Почайну, що впадала в Дніпро і була портовою гаванню Києва. Саме здесь починався Київ для багатьох гостей, які прибували на кораблях із дальних країн, зокрема з християнської Візантії. А біля порту стояли житла простих киян, серед яких вже чимало сповідували християнство. Факт наявності християнського храму у тогочасному Києві, де ще панувало язичництво, сприймається істориками як свідоцтво віротерпимості Ігоря. А назва церкви каже про те, що київські християни тієї доби, живучи у язичницькому оточенні, сподівалися на молитовне заступництво святого пророка Іллі: адже він боровся проти ухилення давніх ізраїльтян у язичництво.

Пізніша толика Свято-Іллінського храму, на жалко, невідома. Виходячи з того звичаю, за яким православні люди завжди намагалися відродити на місці зруйнованого чи старенького храму новий, можна гадати, що і на місці давньої церкви святого Іллі час від часу зводили нові храми. Один з их згадується під роком.

А 92 року на кошти киянина Петра Гудими зводиться кам’яна Свято-Іллінська церква у стилі українського бароко. Протягом другої половини XVIII століття навколо храму постала мала інших кам’яних юудівель. З півночі до церкви добудували приділ Усіковіння глави святого Іоана Предтечі. На сході храмової садиби звели ворота. Ліворуч від их, якщо увійти на подвір’я, постали дзвіниця та один з корпусів Київської Не достаточної Бурси. Щодо дзвіниці, то будував її майстер з Москви, як можна дізнатися по архітектурі бані. Таких дзвіниць у Києві лише дві: друга належала церкві святого Миколи Хорошего на Подолі, знищеної більшовиками. Що ж до бурси, то вона правила за гуртожиток для кількох слухачів Київської Могилянської Академії. Подібних гуртожитків було кілька. Всі вони діяли при парафіях на Подолі, неподалік від корпусу Академії, і складали разом Малу бурсу, тобто гуртожиток для незаможних студентів.

Після революції Свято-Іллінську церкву закрили й перетворили на склад зерна, а навколишні будівлі використали як житло. У -х роках було проведено реставрацію архітектурного комплексу й розписів храму. За висновками спеціалістів, в олтарній частині церкви зберігся найбільш давній розпис. Завершуючи боту, реставратори у офіційному звіті відверто окрестили ставлення людей до Свято-Іллінського храму «бридким». Це було сказано у ті дні, если у країні йшла друга хвиля зачинення та руйнації храмів. Тим більше за чудо Боже можна вважати повернення Свято-Іллінської церкви віруючим у році.

Нині храм святого пророка Іллі можна відразу впізнати серед інших церков Подолу: золоту баню святині помітно на величезній відстані. Вона вказує одне з місць, від яких кияни й числені паломники починають знайомство з церковною історією нашого мі0.

Источник: http://www.interesniy.kiev.ua