Львовская обл., 70 км от Львова

Местный замок Х/!-Х/11 вв. был любимым детищем короля Яна II! Собесского. Но сейчас он производит довольно гнетущее впечатление: перекрытия обрушились, в стенах дыры, на крыше растут деревья. Недалеко от замка — ещё два архитектурных памятника: симпатичная неоготическая ратуша и Троицкий костёл.

N49“ 37’45,69”

Е 24° 56’ 19,44"

ФОТО: ИРИНА ПУСТЫНИИКОВА

Дунаев

Львовская обл., 65 км от Львова

В XV веке Дунаев славился по всей Галиции: тут находилась резиденция львовских архиепископов, которые позже перебрались в Оброшино. В центре села стоит оборонный костёл св; Станислава XV века, Реконструкции внесли в готический облик хоама элементы иных стилей, но бойнииам пошло уже шестое столетие.

Н 49° 36’ 59,66”

Е 24° 49’ 28,30”

ФОТО: ИРИНА ПУСТЫННИКОВА

ФОТО: ИГОРЬ ХОМА

Бережаны Тернопольская обл., 80 нм от Львова На площади Рынок стоит ратуша, напротив неё — нарядная Троицкая церковь. Чуть выше расположен Николаевский костёл, окружённый высокими стенами с бойницами. А ещё выше находится Бернардинский монастырь XVII века. Ну а замок магнатов СенявскихХУ! века, разрушенный в Первую мировую, стоит живописной руиной. В« 49° 26′ 48,91” Е 24° 56’ 35,15"

ФОТО: ИРИНА ПУСТЫННИКОВА

Єлизавета Кірізій журналістка інтернет-журналу “Наш Киев. иа”, редакторка проекту “Журнал за 24 години”

Київ — комфортне місто для туристів, особливо якщо вміти чергувати прогулянки та відпочинок. Вагомий плюс — парки і сквери, розташовані в центрі. Після три­валих походеньок можна примоститися у затишку, з’їсти бутерброд та спокійно роздивитися довкола.

Популярне місце для релакс-посиденьок — площа пе­ред Національним музеєм історії, поблизу фундамен­ту старовинної Десятинної церкви (вул. Володимирська, 2). Зазвичай у теплу пору року тут збираються любителі погрітися на сонечку, почитати та помедитувати. Мами й бабусі бавляться з дітлахами, молодь розважається фрізбі, ввечері на майданчик приходять барабанщики, інколи влаштовують тренування фаєрщики.

Неподалік, за Десятинним провулком, розташована Пейзажна алея, з якої бере початок Kiev fashion park. Кілька років тому її могли забудувати, але громадські активісти відстояли алею, і тепер це вільний простір для арт-експериментів і улюблене місце для фотосесій та зустрічей багатьох киян та гостей міста. У 2009 році скульптор Костянтин Скретуцький разом із колегами, за підтримки благодійного фонду «Київська ландшафтна ініціатива», взявся розбудовувати дитячий майданчик, на якому згодом «оселився» 30-метровий кіт-багатоніжка, кумедні лавки у вигляді зайця, ворони і кота, дерево з мозаїки, фонтанчик із зебрами і слоненятком і багато ін­ших див на радість дорослим і дітям. У 2011 році до Дня Києва на алеї встановили ще 17 арт-об’єктів, здебільшо­го місць для сидіння різних видів та розмірів: лавочка з очима, з подушкою та ковдрою, лавка у формі даху і т. д. Над дизайном працювали українські модельєри Андре Тан, Лілія Пустовіт, Серж Смолін та інші. Колекцію Парку сучасної скульптури мають намір поповнювати.

Також у самому центрі Києва — п’ять хвилин від метро «Площа Льва Толстого» і десять від метро «Хрещатик»

— парк Шевченка. Стратегічно вигідне місце, оскіль­ки поряд і Національний університет ім. Т. Г Шевченка («червоний» та «жовтий» корпуси), і кафе-ресторани на будь-який смак, і Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, і великий книжковий магазин «Лі­тера» на вул. Льва Толстого. Для дітей влітку тут вста­новлюють гумові атракціони, катають на поні та малень­ких потягах. Студенти полюбляють валятися на траві (як у кіно про Нью-Йорк чи Париж), влаштовують міні-пікніки (проте без розведення вогнищ). У кіосках — соки, води, пиво, морозиво, сосиски в тісті та інші принади для зго­лоднілих.

Щодо вживання алкоголю та паління — офіційно у Ки­єві не можна розпивати міцні напої та курити на вулицях, у підземних переходах, на зупинках та за 50 метрів від них, у парках, скверах, на пляжах та в інших громадських місцях. Штраф становить від 51 до 170 грн. Проте поки що, на жаль, закон здебільшого діє на словах та на па­пері, і заборони на куріння та розпивання алкоголю по­всякчас порушують.

Інший приємний зелений куточок для перепочинку — поряд із метро «Золоті Ворота», на вулиці Володимирсь — кій. Це район так званого Старого міста. Історія всюди:
чавунному фонтанові заводу Термен у скве­рі більше 100 років, камінню, прихованому під музейним «маке­том» Золотих Воріт — під 1000. Тут є і кафе, і просто лавочки, а якщо уважно озирну­тися навкруги, можна побачити ще й малень­кі сюрпризи на дере­вах (даємо підказку: шукайте котів!).

Ще один плюс: у Києві можна швидко і кардинально змінити обстановку. Щойно ви крокували велелюдним Хрещатиком, та достатньо спуститись у метро — і за 15 хвилин ви на справжньому острові, біля Дніпра. Гідро­парк — острів, на якому розташований найбільший в міс­ті парк атракціонів і працюють кафе, ресторани, спорт­майданчики. Природи теж вистачає, можна віддалитися від натовпу та асфальтових доріжок, поблукати серед дерев, узяти напрокат човни та катамарани. Щоправ­да, влітку тут досить людно — всі йдуть на пляж. Восени і навесні тихіше та приємніше. А ще в Гідропарку роз­міщується комплекс «Київ у мініатюрі», де у масштабі 1:33 зображено та встановлено найбільш відомі столичні пам’ятки архітектури: театри, храми, університети, мос­ти — усього більше 40 об’єктів. Відчуйте себе київським Гулівером!

Тим, хто прагне прогулянок на свіжому повітрі та ще й серед українського колориту, неодмінно слід завітати в Музей національної архітектури та побуту «Пирогів»

(маршрутки № 172 і № 156 від ст. метро «Либідська»). Ха — ти-мазанки, вітряки та церкви збирали та звозили сюди
у 1970-х рр. з різних куточків України — і тепер Закарпат­тя, Полтавщину, Слобожанщину, Поділля, Полісся та Пів­денну Україну ви зможете обійти на своїх двох за декілька годин. Кожна будівля — окремий міні-музей, де старанно збережено побут українських XVII-XX ст. Дерев’яні церк­ви діючі, в них навіть можна замовити вінчання. Також на території музею є ресторанчики у фольклорному стилі, зі стравами національної кухні; проводять ярмарки, де можна придбати килими, вишиті рушники, сорочки, гле­чики та інші сувеніри. Усі церковні та народні свята гуч­но та весело справляють — Різдво, Масляну, Великдень, Івана Купала, в музеї завжди відбуваються видовищні заходи і гуляє люд.

Для любителів усамітнення, тиші та спокою раджу Китаєве (вул. Китаївська, 15, від ст. м. «Либідська» — ав­тобус № 52, № 20) — Свято-Троїцький чоловічий мо­настир, лісопарк з глибокими ярами і балками, озера із дикими качками та рукотворними печерами, куди можна зайти зі свічкою за 2 грн. і побачити, як жили колись чен­ці. В давнину на цих укритих лісом валах були форпости, що слугували маяками на випадок вторгнення ворога («китай» з тюркського перекладається як «фортеця»). Тепер це прекрасне місце для довгих неспішних прогу­лянок.

Одна справа — сидіти на лавочці чи прогулюватися, інша — розпалювати багаття. Зазвичай у кінці квітня — на початку травня в Києві розпочинається сезон пікніків, душа бажає природи і шашликів, і щороку мерія повідо­мляє через ЗМІ, в яких саме природних зонах у межах міста можна розпалювати вогнища. У 2011 році, напри­клад, було обладнано понад 40 спеціальних місць із мангалами, столиками та іншим необхідним знаряддям.

За розпалювання багаття в не передбачених для цьо­го місцях можуть оштрафувати — в 2011 році штраф ста­новив від 50 до 170 грн. Окрім контролю за виконанням правил громадської поведінки, ця заборона пояснюєть­ся ще й протипожежною безпекою: навесні та влітку сухі трави й листя займаються від найменшої іскри.

Є кілька найпопулярніших серед киян парків для пік­ніків. У парку Дружби народів на Трухановому острові можна відпочити на березі Дніпра, покататися на вело­сипеді, вейкборді, водних лижах. Голосіївський ліс на­справді не ліс, а «окультурений» парк із алеями та кафе. Але заповідні галявини і тут знайдете. В парку можна орендувати зону для пікніка з мангалом на цілий день; також є озера, а отже — катамарани та човни напрокат. Купатися в озерах заборонено. Парк Партизанської слави знаходиться неподалік Харківського шосе, є де­кілька озер, але знову ж таки не для купання. Парк «Бі — личі» має вигляд затишного соснового лісу, там досить багато простору, але так само й багато сміття навколо. На затоці «Собаче Гирло» на Оболоні можна оренду­вати бесідки з мангалами, спортінвентар, покататися на човні. Тут якраз дозволено купатися. У лісопарку «Ви­ноградар» є все необхідне: столики, лавки, навіси, ман­гали, навіть зможете купити дрова, якщо лінь збирати самому. Пуща-Водиця — для любителів цивілізованого відпочинку на природі: спортивні майданчики, великі га­лявини, прокат катамаранів та човнів, мангали. В озерах дозволено купатися. Міністерські озера вважаються найчистішими в місті, рай для риболовів та любителів природи. Проте знаряддя для пікніка та шашликів слід брати з собою.

Львовская обл., 60 км от Львова

Живущие в Париже магнаты Реи, ветвь могущественного рода Потоцких, наведывались в свою усадьбу каждое лето на отдых. От XVIII века здесь сохранились каретное отделение, зернохранилище, конюшня и 200-летний платан. А замок с башенками, детище известного льбовского зодчего Юлиана Захаревича, построен в 1882 г.

В1< 49° 24′ 54,02"

Е 24° 28’ 14,53”

ФОТО: АЛЕКСАНДР ПРИМАК

Олександр Володарський активіст, художник, журналіст

Київські міліціонери мало відрізняються від право­охоронців з інших пострадянських республік, але при цьому все ж таки мають свою специфіку. Приїжджим не­обхідно її розуміти, адже саме вони часто виявляються жертвами, з одного боку, злочинності, а з другого — мілі­цейського свавілля.

Працівники патрульно-постової служби (ППС) — це за­звичай люди з середньою освітою, із сіл і райцентрів Ки­ївської області, недостатньо грамотні не тільки юридич­но, але й у рамках шкільної програми. Хоча трапляються винятки, іноді серед постових можна зустріти студентів, а то й випускників юридичних вишів. У разі конфлікту розраховувати на можливу недалекість міліціонерів не варто, але й скидати її з рахунку не можна.

На початку розмови слід пам’ятати одну базову річ: правоохоронець завжди зобов’язаний представитися і

Пред’явити вам свої доку­менти. Раніше, ніж ви пока­жете свої. Ви маєте право переписати його ім’я і пріз­вище, щоб знати, на кого пізніше скаржитися у разі незаконних дій. Показуючи свої документи, слід три­мати їх у руках, міліціонер не може забрати ваш пас­порт, якщо в ньому немає
слідів підробки. А якщо вони є, то паспорт, як і будь-яка інша особиста річ, може бути вилучений лише в присут­ності двох понятих. Не слід боятися, що вас заберуть у райвідділ за суперечку, — відповідно до закону міліціо­нер може зробити це, тільки якщо впіймає вас на місці злочину або ж має відповідне орієнтування. І він чудово розуміє, що наївну людину, яка відчуває благоговійний страх перед формою, досить-таки легко залякати, ви­манити у неї гроші і навіть безкарно відлупцювати.

А от зв’язуватися з людиною, впевненою у собі й го­товою захищатися, міліціонер не захоче. Під «захистом» мається на увазі не фізичне протистояння. Битися з мілі­ціонерами не варто, якщо ви не шукаєте гострих відчут­тів і особливої поваги з боку своїх майбутніх сусідів по камері. Бігти теж у жодному разі не треба, будь-які хижа­ки агресивно реагують на жертву, що втікає. А от заяви до прокуратури й скарги вищому керівництву постові, безумовно, злякаються. Добре, якщо на початку бесі­ди з міліціонером ви зробите дзвінок комусь із родичів або знайомих і скажете, що розмовляєте з постовими, і при цьому точно вкажете місце. Знаючи про те, що ваше становище відоме, правоохоронці навряд чи ризикнуть порушувати закон. Столичні міліціонери, на відміну від провінційних, частіше мають справу з правозахисни­ками та журналістами, для них закон — не така далека абстракція, як у ре­гіонах. Недбайливі правоохоронці бо­яться людей, здат­них дати розголос їхнім діям. Як і при спілкуванні з гоп­никами, з міліціо­нерами не слід ви­являти нахабність, але водночас не

Можна показувати, що ви — легка жертва.

Обшукувати вас ніхто не має права. Огляд особис­тих речей міліціонери можуть провести в тому випадку, якщо у них є орієнтування на зловмисника, схожого на вас. На практиці достатньо лише їхнього бажання, від­повідне орієнтування знаходиться завжди. Але під час огляду речей міліціонери не можуть торкатися до них ру­ками, а тим більше — вивертати кишені. Це застрахує вас від «виявлення» наркотиків, патронів і чужих ювелірних прикрас зі слідами крові. Не слід, звичайно ж, впадати в зайву параною, зазвичай підкидання доказів прово­диться за спеціальним замовленням. Але іноді право­охоронцям просто необхідно виконати план і показово розкрити якусь гарну справу. Тому будьте пильні і не до­зволяйте нікому торкатися своїх кишень і сумок.

Якщо ви вчинили дрібне адміністративне правопо­рушення (на кшталт куріння в недозволеному місці або розпивання алкогольних напоїв), то це ще не означає, що будь-який міліціонер має право розстріляти вас без суду і слідства. Навіть якщо йому дуже хочеться. У таких випадках протокол про порушення складається на міс­ці і порушнику виноситься попередження в усній формі. Будь-які інші погрози — це лише блеф.

До райвідділу вас можуть доставити максимум на три години (для встановлення особи чи оформлення ад­міністративного протоколу), або ж на три доби, якщо є обґрунтовані підозри в серйозному кримінальному зло­чині. По закінченні трьох діб вам повинні пред’явити зви­нувачення або ж випустити. Будь-який більш тривалий термін утримання під вартою можливий лише за рішен­ням суду. Якщо вам не пощастило і проти вас планують порушити адміністративну — або ще гірше — кримінальну справу, ніколи нічого не підписуйте за відсутності адво­ката. І тим паче не погоджуйтеся на «державного» адво­
ката, вимагайте телефонного дзвінка і просіть родичів прислати вам захисника. Хоча ваші родичі вже повинні все знати — ви ж зателефонували їм ще на самому почат­ку, коли розмова з міліціонером лише починалася.

Але не слід надмірно демонізувати міліціонерів, від них теж є певна користь. Наприклад, вони зазвичай не­погано орієнтуються в місті (у межах своєї робочої діль­ниці — точно), у них зручно дізнаватися дорогу. До речі, важливий психологічний момент: міліціонер, як і гопник, ніколи не почне чіплятися до людини, яка заговорила з ним першою. Тому якщо ви через свою зовнішність або поведінку перебуваєте в «групі ризику» і бачите, що у ваш бік рухається групка міліціонерів — підходьте до них першим, вітайтеся і заводьте розмову про київські ви­значні пам’ятки.

Якщо ви стали жертвою злочинця — міліція може вам допомогти швидко і професійно. Або не допомогти зо­всім і нагрубіянити на додачу. Це питання вашого осо­бистого везіння. Майте на увазі, навіть якщо винного знайдуть — не факт, що це буде справжній винуватець (дуже часто на одного злочинця «вішають» десяток не- розкритих справ задля горезвісного виконання плану). Звернувшись до міліції, обов’язково збережіть копію своєї заяви та її вхідний номер. Інакше вона з великою ймовірністю загубиться, і через тиждень ви з подивом довідаєтеся, що ніякої заяви не подавали, і взагалі вас бачать уперше.

Загалом не слід боятися мі­ліції так само, як і покладати надмірні надії на її чесність і по­рядність. Чесних і хороших мілі­ціонерів у Києві справді чимало, нехай зустріч із ними стане для вас приємним сюрпризом.

Живет на азиатском побережье Тихого океана от Анадыри до Амура, у американских берегов — от мыса Барроу до Калифорнии.

Чавыча — самый крупный представитель тихоокеанских лососей — достигает массы до 46 кг; в советских водах — только до 25 кг. Средние же длина и масса-90 см и 8 кг. На нерест идет в реки. На Камчатке заходит далеко в континентальные воды, а в больших американских реках Юкон и Колумбия — на расстояние до 4000 км. Молодь вскоре после выклева из икры скатывается в море. Питается так же, как и все лососи, мелкой рыбой, главным образом, сельдями. В СССР ее ловят в основном в реках Камчатки.

Горбуша распространена в северной части Тихого океана и у азиатских берегов от Берингова пролива на юг до залива Петра Великого, у американского берега — до реки Сакраменто.

На нерест идет в реки, в Амуре поднимается на 600 км. После нереста самка погибает. Взрослая горбуша несколько меньше, чем кета, длина ее в среднем 50 см, масса 1, 5-3 кг. В водах СССР водится в бассейнах Берингова, Охотского морей и реки Амур.