Тетяна Кремень

Співвласниця концепт-стору “Пюре"

Важко сказати, що Київ особливо надихає любителів прогулятися магазинами — якщо недорого, то нудно. Але приємні винятки існують, куди ж без них.

Почнімо з дорогих марок — у місті є певна кількість ви — сокомодних бутиків, у яких продається весь люкс-набір: «Dolce&Gabbana», «Burberry», «Dior, Chanel» і тому поді­бне. Ціни порівняно з аналогічними магазинами в євро­пейських країнах завищені вдвічі-втричі, вибір мізерний (баєри вагаються брати всю лінійку бренду, побоюючись не знайти клієнтів — у Києві люди досить консервативні щодо свого вбрання). Зазвичай заможні люди без край­ньої потреби в ці магазини не заходять — набагато про­стіше та дешевше з’їздити на вихідні в Мілан чи Париж. Головними клієнтами цих закладів є юні подруги багатих та жонатих чоловіків — у Європу цих дівчат, на відміну від дружин, з собою не беруть, а одягатися гарно та дорого хочеться просто зараз.

Є декілька дорогих магазинів, які все ж вирізняються з-поміж більшості загальним настроєм та асортимен­том: «Atelier 1», «Chambre» та «Prototype». Концепція усіх трьох розрахована на більш вибагливих клієнтів, які бувають у Європах та ніжно ставляться до сучасної моди складного крою на кшталт Ріка Оуенса. В першому можна купити речі та парфуми «Commes des Garзons», а також речі деяких українських дизайнерів — наприклад, Лілії Пустовіт. Другий також пропонує вибірку інтелекту­ального одягу від різноманітних дизайнерів, більшість із

Масових брендів у столиці України — пальців рук ви­стачить порахувати: є «Zara», «Mango», «Benetton», «New-Yorker» і «Topshop», і ще декілька трохи менш відо­мих марок. Що тут скажеш, якщо весь Київ уже декілька років живе в тремтливому передчутті відкриття «H&M». З другого боку, ціни на цей одяг близькі до загальноєв­ропейських — отже, якщо вам раптом терміново потрібна звичайна футболка чи спортивні штани, можете туди за­йти.

Наявні представники базового сегмента розкидані по численних торговельних центрах, які в нинішньому Києві є чимось на зразок місць культурного відпочин­ку: щовихідних тисячі молодих сімей убивають свій час, прогулюючись поміж рядами шопінг-молів, а часом на­віть і купуючи щось. У такому lifestyle небагато веселого, разом з тим це досить популярний вид дозвілля. Ключо­ві місця: «Dream Town», «Караван» і «SkymaM».

У місті є і десь близько десяти інді-магазинів, які роб­лять акцент на маловідомих брендах і загальній дружній атмосфері. Більшість із них зосереджено в центральній частині старого міста, у квадраті між Львівською площею, Великою Житомирською, Володимирською і вулицями Богдана Хмельницького та Гончара — власники місцевих магазинів навіть мають намір організувати цей простір
як район для шо — пінгу «West Village».

Кожен із магазинів спеціалізується на певній тематиці.

Так, «The ONE» — крихітна крамниця, в якій продають­ся виключно ро­боти українських дизайнерів: асор­

Тимент невеликий, але підібраний з великим смаком. «TOSHOSHOP» — торгує азіатським streetwear у стиліс­тиці манга. «Sisters» — один із перших магазинів такого типу, продає яскраві та недорогі сукні найрізноманітні­шого походження. «ПЮРЕ» займається молодими бри­танськими та українськими дизайнерами, крім того, в магазині продають старий вініл, а також книжки і журна­ли про моду.

Всі ці магазини працюють у розслабленому ритмі — раніше 11-ї ранку ніхто не відчиняється, але й запізнілий покупець може розраховувати на те, що заради нього магазин зачинять пізніше. Крім того, в ці місця часто за­ходять просто, щоб поспілкуватися чи зустрітися з дру­зями.

Найдешевшим варіантом поповнити свій гардероб у Києві — як і в багатьох інших містах світу — залишаєть­ся секонд-хенд. Містом розкидана мережа невеличких магазинчиків, які пропонують «одяг з Європи на вагу», а найширший вибір вінтажного одягу — на Лісовому та Шу — лявському ринках.