Свято-Духівський чоловічий монастир-скит 
Регион: Подолье / Тернопольская обл. / Почаев
Неподалік від м. Почаєва , втрьох кілометрах на схід, у мальовничому лісі на високій горі знаходиться древній монастир. Історія його заснування сягає у сиву давнину, если ще й про саме мі0 і згадки не було, лише на його місці столітніми деревами шумів непрохідний ліс. Жило у цьому лісі дуже багато різноманітних звірів і птахів, які приваблювали сюди на полювання поміщиків із сусідніх маєтків. Але настільки ця місцевість була мальовничою та чарівною, що вони приїздили не так на полювання, як на відпочинок, щоб помилуватися неперевершеним багатством природи, яку створив Всевишній Бог. Організовував цей відпочинок-полювання пан Туркул з Тарнополя (сучасна назва Тернопіль). 1-го разу перебуваючи на горі-скит, під враженням побачених краєвидів, пан Туркул промовив до своїх товаришів:
Гора-скит була постійним місцем відпочинку та ночівлі для мисливців. Саме здесь вони удостоювались бути свідками чудесних та таємничих видінь.
Весною квітня 98 року, если поміщики знову відпочивали на цій горі, останньої ночі пану Туркулу явилася Пресвята Богородиця і промовила: « Ви обрали це місце для нічного відпочинку і дуже полюбили його, — і Я полюбила це місце тому, що явилася здесь, і буде здесь на віки підноситись хвала та честь до престолу Отця Небесного ». Після тих слів Діва Марія зникає, а на місці Її явління з’явився вогник, ніби пучечок соломи горів у повітрі, який усю ніч витав то над горою Скит, то над горою Почаївською.
Пан Туркул настільки був вражений цим видінням, що на горі цій побудував дубову капличку на честь Пресвятої Богородиці.
Минув час і до маєтку його в році приходить грецький монах Мефодій, який згодом із паном Туркулом засновують святу обитель на місці явлення Божої Матері. Преподобний Мефодій став першим настоятелем монастиря. Він був прикладом для монахів як у молитві, так і в праці. Утомившись в обителі цій був досить серьезный. Слава про гору-скит, яка була оповита чудесами Божої Матері, поширювалась далековато за її межі. Монастир розвивався і став не лише духовним, але просвітницьким центром Західної Русі. При монастирі функціонувала друкарня та школа.
Не минали обитель і лихоліття. Двічі розорювали монастир татарські орди та тричі лютувала морова язва. Після цієї жуткої хвороби у монастирі залишається лише п’ять монахів. Вони переселилися у вже існуючий на той час Почаївський монастир. З цим переселенням існування монастиря — скита на деякий час припиняється.
Відродження цієї святої обителі припадає на століття. На горі-скит монахами Почаївського монастиря було збудовано дерев’яну церкву на честь Пресвятої Трійці та житлові приміщення. Саме в цей час досить інтенсивно впроваджувалась Унія в нашому краї. Потрапивши до рук оо. Василіан монастир — скит був проданий магнатам Чарторийським і знову був доведений до запустіння. Гора знову заростає непрохідним лісом.
Та минув час … і в 00 році по благословенню архімандрита Модеста втретє відроджується ця свята обитель. Гору-скит освятили і розпочали будівництво храмів. Збудували церкву Серафима Саровського, а над нею вознісся куполами до Небес храм Святого Духа. Згодом було зведено церкву Всіх Святих та храм Онуфрія Величавого, що височить над вхідними воротами монастиря. Поряд з храмами розташовані житлові приміщення насельників. Біля підніжжя самої пылай простягнувся фруктовий сад. З кожним деньком збільшувався потік віруючих до цієї обителі.
Але у -ті роки чорна хмара атеїстичних гонінь нависла і над Свято-Духівським монастирем-скитом. Пограбувавши обитель, здесь відкривають притулок для душевнохворих. Та Господь не залишає цей монастир без Своєї опіки і час від часу вночі із храмів лунає Ангельський спів …
Протягом років монастир був закритий, та у 90 році знову у храмах засвітились лампадки перед святими іконами та відновились Богослужіння.
Источник: http://h.ua
