АртПоле : територія свободи

Создатель: Світлана Цибульська

Создатель: Світлана Цибульська
Фото: Віталій Пінько
Літо — гаряча пора не лише з огляду на погоду, а й з точки зору насиченістю фестивалями під відкритим небом. З-поміж величавого різноманіття таких заходів помітно вирізняється фестиваль «Шешори», який цього року проходив під назвою «АртПоле». Це один з найстаріших і найвідоміших фестивалів в Україні. І навіть той, хто ніесли не був на «Шешорах», напевно чув про ленд-арт, майстерні народних майстрів та особливу атмосферу, що панує на фестивалі.
Новий формат з новими можливостями
Цього року організатори ризикнули не лише залишити у минулому потужний і розкручений бренд, а й розширити захід до цілого тижня, замість традиційних трьох днів. Таким чином «АртПоле» став найтривалішим open air в Україні. Це отдало змогу кожному вибрати ту частину програми, яка йому більш до вподоби, не відчуваючи дискомфорту від браку часу на відвідування усіх заходів «АртПоля». А обирати було серед чого. На фестивалі працювало більше тридцяти різноманітних майстерень: від традиційних на кшталт гончарства, різьбярства, витинанки чи ліплення коників до більш сучасних. Наприклад, на «АртПолі» діяли віджейська майстерня та справжня анімаційна студія під керівництвом режисера-аніматора Степана Коваля — создателя общенародно улюблених мультфільмів «Їхав трамвай №9», «Злидні», «Глинька» та маркетингового ролику фестивалю. Результати роботи цих творчих лабораторій міг оцінити будь-хто. Головну сцену прикрашали витинанки, зроблені гостями фестивалю. А найкращі мультики були показані під час заключного вечірнього концерту.
Музики і танців вистачало на всіх. Перші 5 днів працювала мала сцена. Публіку розважали чеський театр Lisen, Театр тіней рук «Будругана-Гагра» (Грузія) та різноманітні музичні колективи. В ці ж дні усі бажаючі могли ознайомитися з найцікавішими місцями Вінниччини: варто було лише записатися на екскурсії до Тульчина, Могилів-Подільського, Немирова та інших міст. Подорожі були розплановані і проведені Дмитром Антонюком, создателем оковівника « мандрівок Вінниччиною».
Останні ж два дні на «АртПолі» пройшли концерти на великій сцені. Програму розпочав «Оркестр святого Миколая» з Польщі, в якому було сім виконавців, що використовували найрізноманітніші інструменти — бубен, гітару, мандоліну, мандолу, цимбали, скрипку, пищик та інші. Публіка дуже добре сприйняла виступ білоруського колективу «НагУаль», який виконував пісні на выдуманій мові. «Пропала Грамота», український гурт з Кам’янець-Подільського, оформив свій виступ у вигляді феєричного перфоменсу. Група «Вооt» зі Швеції пригостила артполівців традиційним новітнім фолком, який зберіг відшліфовану століттями гармонію, проте додав до традиційних народних інструментів потужну перкусію і електричне звучання. Закрив фестиваль гурт «Перкалаба» (Україна, Івано-Франківськ).
З ранку до ночі
Наметове містечко, що розташувалося на великій галявині на узбережжі Південного Бугу, жило звичайним фестивальним життям, если про сон згадують лише під ранок, і то не кожного денька. Завдяки теплій погоді деякі мешканці табору спали просто неба, сховавшись від сонця в тіні дерев.
Для тих, хто був на фестивалі вперше, мабуть були незвичними вигуки «Арту-у-у-р!», що періодично лунали з різних кутків табору. Постійні ж відвідувачі Воробіївки знають, що минулого року, читаючи об’яви про загублених людей, ведучий Павло Нечитайло декілька разів оголошував записку про Артура, якого друзі відправили за пивом і просили повернутися. Після численних оголошень про зниклого хлопця Павло запропонував публіці голосно погукати Артура. Не відомо, чи знайшовся тоді Артур, але у фестивалю з’явився свій віртуальний герой, про якого згадали і цього року. Він навіть фігурував в одному з мультфільмів, створених під час фестивалю.
Вранці мешканці навколишніх сіл пропонували втомленим від бурхливої ночі жителям Поля свіже молоко, сир, вареники. При чому жінки та дівчата були одягнені у традиційний український одяг. Адже відомо, «Шешори» були започатковані як етнічний та екологічний захід, тож не чудно, що на кранах з водою були написи «Бережіть воду», а в останній денек по території «АртПоля» прогуливались волонтери і збирали сміття.
Однією з позитивних новинок цьогорічного заходу була можливість користуватися компьютер’ютерами, підключеними до мережі інтернет. За цілком прийнятну ціну можна було відправити листа зі свіжими фотографіями або поспілкуватися в програмі Skype.
Особливістю цьогорічного фестивалю також була постійна міграція людей. Дехто лише приїхав і розгортав свій намет, а хтось уже рушав додому із наплічником, навантаженим наметом, ліжником і туристичним килимком. Втім, можна було обійтись і без цих атрибутів «одичавшего відпочинку». На території табору був розташований кемпінг від велоклубу «Партизан», що пропонував намети з усім необхідним. Господарі «Партизану» навіть жартували, що за потреби можуть здавати місця в кемпінгу ледь не погодинно.
Пісня про пам’ятник
Якщо з минулого року до фестивалю потрапив Артур, то у наступний, вірогідно, перейде пісня «Кафельний пам’ятник», створена українською групою «Перкалаба». Спершу було чудно спостерігати за гуртом людей, що поволі їдучі на відкритій вантажівці по табору, щосили волали пісню, з якої вирізнялись лише два слова: кафельний пам’ятник. З’ясувалося, що ця дотепна розвага — майстер-клас для тих, хто не дуже вміє співати, але дуже прагне навчитися. Цей хор мав метафоричну назву — хор глухонімих. Поїздки на вантажівці були частиною майстер-класу «Як разуміємо, так і піємо» під керівництвом Яреми Стецика і Андрія Федотова («Перкалаба», Івано-Франківськ). В заключний денек концерту хор «глухонімих» виконав «Кафельний пам’ятник» та ще декілька творів на великій сцені.
Отдалі буде?
Неможливо точно сказати, скільки саме людей стійко протрималися на «АртПолі» всі сім днів. Досить багато відвідувачів висловлювали думку про те, що тиждень — це вже занадто. Втім, директор фестивалю Ольга Михайлюк объяснює це тим, що публіка не готова працювати, створювати щось нове, а бажає лише розважатися. «Хочеться, щоб відвідувачі займали більш активну позицію, а не лише спостерігали за дійством. Більшість готова до свята, але не готова до роботи над собою, розкриттям своїх можливостей», — зазначила Михайлюк.
За її словами, організатори очікували більшу кількість відвідувачів. «Ми навіть розглядали варіант альтернативного табору на протилежному березі Бугу, але в цьому не було потреби». Всього ж за сім днів на «АртПолі» побувало до тисяч людей.
Поки що не відомо, чи стане тижневий формат традиційним для «АртПоля». Також організатори не розголошують своїх планів щодо місця проведення заходу, тож наразі не відомо, чи розташується наступне «АртПоле» у Воробіївці. «Ми розглядаємо різні варіанти», — произнесла Ольга Михайлюк.