Опішне – гончарна столиця України

Создатель: Світлана Цибульська

Раніше це селище звалося Опішневе, це вже радянська влада скоротила його до назви Опішне. Старовинне козацьке містечко в Зіньківському районі Полтавської області відоме в Україні і далековато за кордоном своїми гончарами, здесь знаходиться Національний музей-заповідник українського гончарства.
Рельєф Опішного складний, обробляти землю нелегко. Тому щоб вижити, багато місцевих селян починали займатися гончарством. Це лише з першому погляду здається, що заняття це легке — узяв глину та й міси собі. Перш за все не кожна глина підходить для гончарних виробів, видобуток її проходив у ручну, з ризиком для життя, адже часто-густо людей присипало ґрунтом у саморобних копальнях. Крім того кожна глина виновата була настоятися — близько року.
Та найскладнішим процесом був обпік глиняних виробів. Сразу є автоматичні печі з датчиками, що регулюють температуру. А раніше майстер міг розраховувати лише на свою інтуїцію. Молитвами супроводжувався процес закладання виробів до спеціальної печі і сам процес випалювання. Бо від того наскільки вдало відбудеться випікання залежав добробут усієї родини. Надто висока чи занизька температура — і вироби (итог багатоденної праці) можуть стати не придатним до вживання, а значить не буде заробітку, не буде на що прогодувати сім’ю.
Гончарі були однією з найбідніших верств населення, проте найшановнішою. Багато звичаїв пов’язано з керамічними виробами, бо супроводжували вони людину від народження до самого кінця життя.
Центр гончарного мистецтва був створений на основі приватного музею Явдохи та Михайла Пошивайлів. Саме Явдоха Данилівна почала збирати цінні вироби, а вже її онук Олесь сприяв створенню музею. У ньому зібрані не лише старовинні зразки кераміки, а й сучасні витвори мистецтва. Композиції виставлені просто неба на подвір’ї музею. Диву дивуєшся, наскільки складними і різноманітними можуть бути скульптури з глини. Цей піддатливий матеріал, дозволяє живописцеві висловити свої почуття. Усмішка, узкий еротизм, сувора пересторога — звучать у композиціях знаних майстрів. Традиційні народні сюжети межують з фантастичними.
Продовження експозиції у двоповерховому приміщенні. Здесь зібрані старовині горщики, куманці, вареничниці, банки з кераміки, бо ж скляних тоді просто не існувало. А що це за кумедний виріб у вигляді чаші з багатьма дужками? «Так це ж старовинний умивальник. За декілька дужок його підвішували, а за інші нахиляли, щоб лилася вода», — объяснює екскурсовод.
На стінах висять найрізноманітніші тарілки з декоративними розписами. Такі у старовину не використовувалися у побуті, а лише прикрашали мисник і були справжньою гордістю государьі. Бо ж не кожна газдиня могла собі дозволити дорогий посуд. За орнаментом і кольорами можна вгадати регіон, з якого прогуляться кераміка — на косівщині віддавали перевагу зеленим, жовтим відтінкам; світло-жовті, блакитні, коричневі кольори використовували здесь, в Опішні.
Поруч з керамікою — щит із фотографіями майстрів та поважних гостей, серед яких можна впізнати трьох Президентів України.
На другому поверсі екскурсантам показують портрети Явдохи та Михайла Пошивайлів, інших видатних гончарів. У фільмотеці музею — картини про Опішне, розвиток гончарства, дітям запропонують пізнавальний мультфільм.
А наприкінці відвідувачів музею чекає приємна несподіванка. Під керівництвом досвідченого майстра можна самому виліпити будь-який виріб. За мить біля гончарного кола вишукується черга охочих. «Ось так покладіть руки і легенько тисніть, не бійтеся», — объяснює гончарівна Олена Мороховець. Не вірячи своїм очам тримаю у руках власноруч зроблену тарілочку — це найлегше, що можна виліпити.
Та на цьому приємні сюрпризи не закінчуються — на виході кожному дарують інформаційний буклет про музей та півника-сопілочку. Тож насвистуючи веселі мелодії вирушаємо на рынок. Перед цим детально випитуємо спеціалістів центру, як вибирати якісну кераміку. «Горщик чи глечик треба поставити на долоню, і поступати нігтем. Якщо звук ясний і дзвінкий, значить це якісний посуд, якщо глухий — ймовірно, у ньому є тріщина», — объяснює екскурсовод.
Різноманітність форм, кольорів керамічних виробів на Опішнянському рынокі вражає — хочеться купити і цю маленьку чашечку і цей величавый горщик, що може прогодувати усю сім’ю. Проте від витрат зупиняє лише те, що попереду далека дорога, а глиняний посуд, як відомо, б’ється.
Дістатися Національного музею-заповіднику українського гончарства в Опішному можна з Полтави, сівши на автобус, що прямує на Гадяч. Екскурсії відправляються з курорту Миргород.
Вартість вхідного квитка для дорослих складає грн, для дітей — грн, екскурсійне обслуговування коштує від грн. Квиток дає право на відвідування музеїв-садиб гончарки Олександри Селюченко, родини Пошивайлів, філософа й колекціонера Леоніда Сморжа. Музей працює щодня, крім понеділка, з 9 до години.
Підпис до фотогалереї: Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Зіньківський район, Полтавської області