В последние годы Коммунистическая партия и Советское правительство в соответствии с решениями XXV съезда КПСС приняли ряд важных документов об охране природы и рациональном использовании природных ресурсов. В числе их — о сохранности и чистоте водных бассейнов Байкала, Волги, Камы, Каспия и других, а также об упорядочении спортивного и любительского рыболовства. Новая Конституция СССР узаконила требования об охране и разумном использовании природных богатств, о сохранении этих богатств и красоты природы для поколений, которые будут жить в коммунистическом обществе.

Впервые в нашей стране создается специальный научно-исследовательский центр — Всесоюзный институт охраны природы и заповедного дела. Ученые этого института, действуя по программе «Природа», будут наблюдать за состоянием развития в стране животного и растительного мира, как разумно их использовать; они также будут давать необходимые научные рекомендации, а если потребуется, укажут необходимые меры для отвода угрозы флоре и фауне, в частности при осушении болот, вырубке леса, затоплении обширных пространств искусственными водохранилищами…

В принятом постановлении Совета Министров СССР 13 мая 1976 г. «Об упорядочении спортивного и любительского рыболовства» затронуты и четко определены важные вопросы развития спортивного и любительского рыболовства, подчеркнута необходимость широкого вовлечения трудящихся в добровольные рыболовно-спортивные общества. Рыболовы-любители приветствуют это, справедливо отмечая огромную роль, которую могут и обязаны сыграть добровольные общества в повышении культуры рыболовного спорта, воспитания любви к природе, в борьбе с браконьерством, наконец, в благоустройстве водоемов, охране и увеличении рыбных запасов.

Конкретные пути претворения в жизнь этого постановления Совета Министров СССР определены в специальном положении «О спортивном и любительском рыболовстве», которое утверждено Министром сельскою хозяйства СССР 9 мая 1977 г.

В частности, этим положением установлено, что спортивный и любительский лов рыбы для личного потребления разрешается всем гражданам бесплатно во всех водоемах, за исключением водоемов и участков водоемов, занятых заповедными рыбопитомниками, прудами и другими культурными рыбными хозяйствами, с соблюдением установленных правил рыбоводства и водопользования.

Ловля рыбы для личного потребления, без права продажи, разрешается в течение года (за исключением нерестового периода): удочками с общим количеством крючков не более 10 шт. на рыболова; кружками не более 10 шт. на рыболова, жерлицами не более 10 шт. При одновременном применении нескольких видов лова общее количество крючков не должно превышать 10. Спортивный и любительский лов рыбы в культурных рыбных хозяйствах обществ охотников и рыболовов и других добровольных спортивных обществ охотников и рыболовов осуществляется гражданами по разрешениям, выдаваемым этими обществами, бесплатно или за плату.

В районах с большой плотностью населения и ограниченным числом водоемов, в зонах крупных городов и промышленных центров по перечню, утвержденному советами министров союзных республик, органами рыбохраны могут определяться водоемы или их участки, в которых спортивный и любительский лов рыбы организуется обществами охотников и рыболовов и другими спортивными обществами, имеющими рыболовные секции. В указанных водоемах или их участках лов рыбы членами общества осуществляется бесплатно, а остальными гражданами — бесплатно или за плату по разрешениям, выдаваемым этими обществами. Размер платы взимается повсеместно согласно прейскуранту цен. Поступающие средства используются на проведение мероприятий по охране и воспроизводству рыбных запасов, а также на организацию и оснащение рыболовных баз этих обществ.

Определена норма вылова рыболовом в день. Она не должна превышать 5 кг, за исключением случаев, когда поймана рыба, масса (вес) которой превышает 5 кг. Улов рыбы свыше установленного количества, а также рыба, выловленная с нарушением установленных правил, отбирается органами рыбохраны и сдается торгующим организациям по действующим приемным ценам. Заготовка рыбы впрок запрещается.

Впервые в практике рыбной ловли установлено, что «граждане, занимающиеся спортивным и любительским рыболовством, должны знать и строго соблюдать действующие в данном водоеме либо бассейне правила рыболовства. Незнание этих правил не освобождает от ответственности за их нарушение. Органы рыбохраны должны своевременно доводить эти правила до сведения населения…».

Таким образом, у нарушителей правил рыбной ловли, браконьеров и других любителей легкой наживы за счет государства, пойманных на месте преступления и пытающихся обычно оправдываться тем, что они якобы не знали порядка лова рыбы в данном водоеме, отобраны все «козыри», им закрыты все пути для грабежа природных богатств.

Но любые меры регулирования рыбной ловли, любые директивные указания, как бы они хороши ни были, не дадут результатов, если этим не будут заниматься широкая общественность, добровольные общества, коллективы военных охотников и рыболовов в целом и каждый их член в отдельности.

Стихийное посещение водоемов рыбаками пока еще велико, и оно будет расти. Его необходимо регулировать.

Необходимо также воспитывать в рыболовах-любителях бережное отношение к природе, вести борьбу с хищническими методами ловли рыбы, с браконьерами.

Встречаются еще такие рыболовы, которые не довольствуются удочкой или спиннингом, они орудуют острогой, вентерями, подъемниками, сетями и другими всевозможными недозволенными снастями, истребляют огромное количество рыбы, в том числе и молодь, опустошая большие и малые водоемы. Браконьер — злейший враг природы.

В настоящее время много делается для воспитания культурных рыболовов-любителей, охраны водоемов и увеличения в них рыбных запасов. Многое делают в этом отношении охотники и рыболовы Военно-охотничьего общества Министерства обороны СССР.

Образцом является коллектив охотников и рыболовов Звездного городка. Здесь до недавнего времени не было водоемов. «Надо создать озеро!» — решили космонавты. По инициативе летчика-космонавта Г. Т. Берегового в короткий срок на том месте, где раньше протекала небольшая речка, появилось озеро с чистой родниковой водой. Над созданием озера работали не только взрослые, но и дети. А в честь окончания работ был организован веселый праздник Нептуна, закончившийся массовым гуляньем.

Красивое озеро стало любимым местом отдыха жителей Звездного. А любители посидеть здесь с удочкой на берегу всегда бывают с уловом.

Позже было создано на общественных началах еще два таких озера. В них тоже разведена разная рыба. Здесь поселились лебеди, дикие утки и гуси. А по соседству в лесу водятся зайцы и белки, немало разной певчей птицы.

Примером того, как много может сделать коллектив охотников и рыболовов для охраны природы и рыбных запасов, может быть воспроизводственная работа КВО Военно-морской академии. Коллектив ее стал настоящей грозой для браконьеров и всех тех, кто варварски относится к природе, пытается грабить ее.

Члены коллектива охотников и рыболовов — офицеры, служащие Советской Армии — установили дежурство на озере Мелководное Приозерского военно-охотничьего хозяйства окружного совета Ленинградского военного округа, где особенно вольготно себя чувствовали браконьеры. Первый результат оказался просто невероятным: было снято около 50 сетей, отобрано много других запрещенных снастей рыбной ловли, составлено 10 протоколов.

Подобные выезды на охрану водоемов стали практиковаться регулярно. И цель их была достигнута — браконьеры прекратили свои набеги, хищнический лов рыбы в водоемах.

Много делается по охране и воспроизводству рыбных запасов в Можайском рыболовном хозяйстве Совета военных охотников и рыболовов Центральных органов Министерства обороны СССР, которое вот уже более десяти лет возглавляет коммунист Л. А. Качалов. Стало хорошей традицией объединяться вместе с ихтиологами Центрального совета военно-охотничьего общества Министерства обороны СССР, Красновидовской рыбинспекцией, инспекцией Можайской рыбохраны, коллективами военных охотников и рыболовов, при помощи их общественных инспекторов вести на водохранилище большую и планомерную работу но воспроизводству и охране рыбных запасов. Неоднократно проводились подсадки рыбной молоди. Например, за последние годы в водоем было запущено 25 тысяч малька пеляди, полмиллиона молоди судака, много леща, карпа, угря и другой рыбы. Теперь на водоеме рыбхозяйства не редки случаи, когда рыболовы вылавливают крупные экземпляры леща, пятикилограммовых судаков, а иногда и… пяти-восьмикилограммовых карпов.

В весенне-летний период ежемесячно в рыболовное хозяйство приезжают два-три коллектива Совета ЦО МО на охрану водоема в период нереста рыбы, воспроизводственные работы и благоустройство центральной усадьбы базы. Активно и организованно работали на базе члены охотколлектива Главного политического управления Советской Армии и Военно-Морского Флота. Они бдительно охраняли в ночное время водоем от браконьеров, а днем занимались благоустройством усадьбы, разбили клумбы, посадили цветы, сложили в штабеля рамы и хворост от 500 погонных метров искусственных нерестилищ.

И подобных примеров, когда коллективы военных охотников и рыболовов с полным сознанием своего патриотического долга занимаются охраной рыбных запасов, воспроизводственными мероприятиями, немало. Деятельность рыболова-спортсмена на поприще спортивного рыболовства не должна ограничиваться лишь ловлей рыбы. Он обязан активно охранять и увеличивать рыбные запасы.

В последние годы по всей стране получила широкое распространение практика передачи водохранилищ и естественных водоемов (озер, прудов, участков рек) в заведование, управление и эксплуатацию добровольным рыболовно-спортивным и охотничьим обществам. В задачи этих обществ входит проведение различных мероприятий по охране и воспроизводству рыбных богатств, и в первую очередь зарыбление водоемов ценными породами рыб, ловля которых представляет и спортивный интерес.

В нашей стране проводятся в больших масштабах работы по увеличению рыбы в водоемах. Советское государство на это расходует большие средства. Построено около 130 рыбоводных заводов и рыбопитомников, которые обеспечивают выращивание миллионов штук малька ценных пород рыб для запуска их в водоемы страны.

И это дает свой положительные результаты. Выявлена определенная закономерность: наилучшие результаты по зарыблению получаются в первые год-два после создания водохранилища. Этому способствует свежезалитая растительность, которая служит хорошей кормовой базой и благоприятной средой для нерестилищ. Кроме того, в водохранилище в это время мало рыб и всяких вредителей, поедающих икру и молодь, или их совсем нет. Например, старое русло Волги на участке Рыбинского водохранилища составляет всего 4 % общего объема воды в водохранилище, естественно, рыбы на этом участке было мало и она не могла принести какой-либо вред икре и молоди. Учитывая такие благоприятные условия для размножения рыбы, рыболовные организации в первый год заполнения Куйбышевского, Цимлянского, Каховского и других водохранилищ заселили их ценными породами рыб (сазан, лещ, судак и др.). Массовое появление молоди этих рыб наглядно показало эффективность примененного метода зарыбления.

С появлением водохранилищ рыбные ресурсы нашей страны намного увеличились. Так, если раньше на участках Волги в районах Рыбинского, Угличского и Иваньковского водохранилищ вылов рыбы на одного промыслового рыбака составлял 12 ц в год, то в настоящее время он превышает 45 ц. В водохранилищах юга страны улов еще выше.

Для увеличения рыбных ресурсов наших водоемов проводится планомерная научно-исследовательская работа, создаются комплексы инкубации икры ценных пород рыб, строятся выростные пруды на водоемах Центральной России, Украины, Молдавии, Прибалтики.

Много делается для разведения новых видов рыб в водохранилищах Сибири, Средней Азии. В Братском водохранилище, например, хорошо прижился и успешно размножается байкальский омуль. В ряде новых водохранилищ юга появились рыбы, которых там не было, такие, как змееголов, толстолобик, белый амур, омуль и др., в северных водохранилищах — рипус.

В Днепровское, Каховское и Цимлянское водохранилища вселены рачки-мизиды, которые способствуют благоприятному развитию и размножению рыб.

В увеличении рыбных запасов страны огромное значение имеет дальнейшее развитие прудовых хозяйств. Эти рыбные хозяйства, обеспечивая оптимальную плотность посадки молоди и подбор ее видового состава, применяя удобрение прудов и создавая научно обоснованную кормовую базу, добились ежегодных богатых «урожаев» рыбы. Например, бригада И. Новикова (Донрыбкомбинат) в 1978 г. получила в нагульном пруду площадью 60 га по 64 ц/га рыбы, а бригада П. Гладкова (Кубанский рыбхоз) на два года раньше срока выполнила свое пятилетнее задание, обеспечив выход товарной рыбы в количестве 80 % от числа годовиков высшего сорта, средней штучной массой не менее 500 г и только в живом виде.

Отрадно отметить, что у нас все больше и больше проникаются сознанием полезности и необходимости создания рыболовных прудов и заселения их рыбой, являющейся объектом увлекательного вида спорта, способствующего здоровому отдыху.

Большую помощь оказывают коллективы военных охотников и рыболовов в борьбе за чистоту водоемов, чтобы промышленные предприятия не спускали в них загрязненные воды.

Может принести пользу не только своевременная сигнализация о загрязнении пруда, озера, реки, но и личное участие рыболовов в наведении порядка на водоемах. Нельзя скрывать того, что нередко и сами рыболовы изрядно грешат в этом. Кому не известна такая неприглядная картина: консервные банки, бутылки, бумага, тряпки, остатки пищи, всевозможные доски, ящики и даже обгорелые бревна, оставленные на льду после рыбалки. Весь этот мусор, конечно, никем не убирается, а в весеннюю пору, когда водоемы вскрываются, уходит на дно и загрязняет его.

Для охраны рыбных запасов, увеличения количества и улучшения качества добываемой рыбы служат ограничения в применении орудий и техники лова, в установлении количества минимальных размеров вылавливаемой рыбы. Например, в соответствии с Правилами рыболовства во внутренних водоемах любительский лов рыбы разрешается лишь с берега ручными удочками всех видов с общим количеством крючков не больше 5 на рыболова и спиннингом, как это определено на Украине, в бассейнах Черного и Азовского морей разрешается любительский лов рыбы удочками всех систем — не более 10 крючков на лодку, а при ловле с берега — на рыболова. В зимний период любительский лов рыбы разрешается лишь наживными удочками и отвесным блеснением в специально отведенных органами рыбохраны местах. На участках, закрепленных за спортивными обществами, где промысловый лов рыбы запрещен, допускается любительский лов рыбы с лодки удочками всех систем и спиннингом только по членским билетам. Во внутренних водоемах Украины согласно существующим правилам можно ловить лишь такую рыбу, промысловые размеры которой в свежем виде не менее: судак — 42, лещ — 32, карп — 35, щука — 35, язь — 28, линь — 24, карась — 15, жерех — 33 сантиметра. Пойманную рыбу меньших размеров рыболов должен осторожно снять с крючка и выпустить в воду.

Установлены меры наказания для тех, кто нарушает правила рыбной ловли. Штраф, налагаемый органами рыбохраны в административном порядке, на должностных лиц — до 100 руб., остальных — до 50 руб.

Ущерб, причиненный незаконным выловом ценных промысловых видов рыб, возмещается нарушителем в соответствии с таксой, установленной Советом Министров СССР (за каждую штуку независимо от размера или веса рыбы) в денежном выражении: за белугу — 400 руб., за осетра, севрюгу и гибриды осетровых — 100 руб., за лосося — 75 руб., за стерлядь и усача — 20 руб., за угря, форель—10 руб., карпа, амура белого, толстолобика, рыбца, щуку — 5 руб. и т. д. Запрещается повсеместно продажа частными лицами рыбы, а также икры и другой рыбной продукции.

А ведь не секрет, что нарушают Правила рыболовства даже и сами рыболовы-спортсмены, которые вылавливают рыбы больше установленной нормы и не выпускают в водоем пойманных недомерков ценных видов рыб. Например, в первые два года после заполнения Можайского водохранилища рыболовы вылавливали по полусотне и более стограммовых щурят. А намного интереснее было бы ловить их через два года, когда они достигли бы массы 1 кг и более.

Для сохранения рыбы в Рузском и Озернинском водохранилищах после их образования на первые два года был установлен запрет и на промысловый, и на любительский лов рыбы. Он полностью себя оправдал. Сейчас там ловят крупных щук и другую рыбу.

В водохранилищах, где происходит значительное колебание уровня воды, на время нереста целесообразно устраивать искусственные нерестилища, подобные тем, которые внедряют ихтиологи Центрального совета военно-охотничьего общества Министерства обороны СССР.

А как это важно — убедиться не трудно. В 1965 г. в Истринском водохранилище мне приходилось наблюдать за поведением рыб в период нереста при отсутствии растительного субстрата. Весенний паводок на 2 м не достиг нормального уровня, и прибрежная растительность оказалась не залитой водой. Щука, обычно нерестившаяся после таяния льда, в этих условиях начала нереститься на залитую мелководную растительность на две недели позже. Большая часть щук совсем не отнерестилась, о чем свидетельствовало наличие икры у выловленных в июне щук.

Лещ также отнерестился с опозданием на 12 дней при температуре воды 17°, обычный же нерест его проходил при температуре воды 13–14°. Попадались также лещи с невыметанной икрой.

Плотва приспособилась к необычным для нее условиям. Она нерестилась около затопленных кустарников, подводных коряг, у свай пристани. Особенно бурный нерест ее в течение трех дней наблюдался у выложенных нами около берега еловых веток. Мы ожидали, что к этим нерестилищам подойдет лещ, но наши ожидания не оправдались. По-видимому, искусственные нерестилища для леща надо устанавливать там, где он обычно нерестится. А что это именно так, нас убедил пример Можайского рыболовного хозяйства Совета военных охотников ЦО МО СССР, в котором были установлены искусственные нерестилища. Здесь продолжительное время ведется планомерная биотехническая работа по воспроизводству рыбных запасов. Раньше рыбе почти негде было нереститься, так как берега водоема открытые, к тому же нередко были сбросы воды на плотине. Отливы и приливы отрицательно сказывались на откладывании и созревании икры. Естественно, запасы рыбы уменьшались. Тогда работники хозяйства под руководством ихтиологов и коллективов военных охотников и рыболовов начали внедрять искусственные нерестилища (рис. 1). Выставленные неподалеку от берега более чем на километр простые по своему устройству квадратные плавучие гнезда, изготовленные из хвои, привлекли внимание рыбы. При проверке этих нерестилищ уже на второй год было установлено, что все они Десной буквально переполнены икрой леща, плотвы и другой рыбы. Эта икра развивается в благоприятных условиях, и колебания уровня воды в водохранилище на ней не отражаются. Конечно, все это приносит немалую пользу для увеличения рыбных запасов.

Рис. 1. Искусственные нерестилища для водоемов безлесных районов

Большую работу по увеличению рыбных запасов ведет также и Завидовский ордена «Знак Почета» государственный научно-опытный заповедник Министерства обороны СССР. Его работники неоднократно заселяли водоемы мальком ценных пород рыб. Под руководством главного ихтиолога хозяйства Н. А. Поляковой в последние годы было выпущено в Шошинский плес Московского моря 139 тыс. годовиков карпа и 164 тыс. серебристого карася. Кроме того, сюда же было выпущено 250 тыс. годовиков и 7510 тыс. личинок белого амура и толстолобика. Эти растительноядные рыбы нашли благоприятную для себя среду и, акклиматизировавшись, успешно развиваются. То же можно сказать и о карпе. Теперь карп здесь ловится на спортивные снасти не только летом, но и зимой.

В водоемах заповедника, в прудовом хозяйстве, разводится новая рыба — бестер и радужная форель. Эти рыбы хорошо ловятся поплавочной удочкой на червя.

Ученые-ихтиологи установили, что в некоторых водоемах в результате изменения кислородного режима и уменьшения кормовой базы заметно стало уменьшаться количество такой ценной рыбы, как сазан и карп. Были приняты необходимые меры: улучшена кормовая база, проведено зарыбление. Так, благодаря усилиям Главрыбвода и добровольных спортивных рыболовных организаций РСФСР, Украины, Белоруссии и других республик сазан и карп в водоемах не исчезли, а, наоборот, их количество увеличилось, особенно в таких водохранилищах, как Цимлянское, Куйбышевское, Каховское, Волгоградское, Кременчугское и др.

…Нынешнее и будущее нашей планеты, здоровье и благо людей во многом определяются уже сегодня, сейчас отношением общества и конкретно каждого человека к природе, ее богатствам. Тысячами невидимых нитей связаны мы с природой. Она наш неоценимый источник богатства, радости, надежд и счастья. Поэтому на родную природу и ее защиту ныне обращено огромное внимание.

Прекрасно сказал об этом большой природолюб и рыболов писатель Константин Паустовский: «Природа учит нас понимать прекрасное. Любовь к родной стране невозможна без любви к природе. Поэтому все, в том числе и рыбная ловля, что приближает нас к природе и роднит с ней, — патриотично в самом широком смысле этого слова».

Но любовь к природе — не только созерцание ее неповторимой красоты и не одни восторги. О родной природе нам всем надо заботиться по-хозяйски, не оставлять без внимания!

Книга предназначена для военнослужащих, увлекающихся рыбной ловлей. В ней показаны условия и порядок проведения отдыха на рыболовных базах, особенности водоемов, даны права и обязанности рыболовов. Автор делится опытом по ловле рыбы, сообщает «рыбьи тайны», рассказывает об устройстве снастей и приспособлений.

· Семен Маркович Бернштейн

o ПРЕДИСЛОВИЕ

o Глава I ОХРАНА И ВОСПРОИЗВОДСТВО РЫБЫ

o Глава II ХАРАКТЕРНЫЕ ОСОБЕННОСТИ ВОДОЕМОВ

o Глава III БИОЛОГИЯ И ФИЗИОЛОГИЯ РЫБ

o Глава IV О ВКУСАХ РЫБ НЕ СПОРЯТ…

o Глава V РЫБОЛОВНЫЕ СНАСТИ И ПРИНАДЛЕЖНОСТИ

o Глава VI РЫБЫ ПРЕСНЫХ ВОДОЕМОВ И ИХ ЛОВЛЯ

o Глава VII МАСТЕРСТВО РЫБОЛОВА

o ПРИЛОЖЕНИЕ

o ДОПОЛНИТЕЛЬНАЯ ЛИТЕРАТУРА

· notes

o 1

o 2

Семен Маркович Бернштейн

ПРЕДИСЛОВИЕ

Любительская и спортивная ловля рыбы — это увлекательный и популярный вид отдыха. Рыболовным спортом в нашей стране занимаются более 20 миллионов человек всех возрастов и профессий. На реке, озере, пруду, водохранилище всегда можно встретить человека с удочкой или со спиннингом.

Но рыболов-любитель не только ловит рыбу. На водоеме он встречает росную прохладную утреннюю зарю и яркий закат солнца. Чарующая тишина, неоглядная водная голубизна, зелень полей, лугов и деревьев; чистый ароматный воздух — все это не только ласкает взор, делает свободным дыхание и уверенным биение сердца, но, даруя особый мир, пробуждает чувства прекрасного, природы, родины, без которых нет и не может быть полноты жизни и счастья.

Великое племя рыболовов, как образно их назвал большой любитель природы и рыбной ловли писатель К. Паустовский, продолжает расти. Отрадно отметить, что в последние годы ряды рыболовов-любителей все больше и больше пополняют военнослужащие, служащие Советских Вооруженных Сил. Вместе с охотничьим спортом любительское и спортивное рыболовство стало для них одним из верных и надежных средств закаливания организма, здорового и разумного отдыха на природе. Поэтому не случайно первая глава книги посвящена охране природы.

Любой человек, если он вволю надышится ароматом трав, услышит голоса птиц и курлыканье журавлей, испытает захватывающее удовольствие, вытащив на тонкую леску крупную рыбу, будет долго вспоминать тот день как один из самых счастливых в своей жизни.

Любительский и спортивный лов рыбы развивает неоценимые качества: выносливость, настойчивость, наблюдательность, ловкость, хладнокровие и выдержку, а главное — воспитывает горячую любовь и привязанность к родной природе.

Рыболовы-спортсмены совершают многокилометровые переходы по заснеженным тропам; пешней, «ложкой», ледобуром пробивают и сверлят большую толщу льда для лунок, преодолевают значительное расстояние на лодках, смело ведут единоборство с сильным ветром, крутой волной и надоедливым мокрым снегом и дождем.

Рыбная ловля — это школа, где воспитываются, проверяются знания и мужество. В этом свете предлагаемая книга бывалого рыболова С. М. Бернштейна «Воин и рыболовный спорт» представляет несомненный интерес. На основе личных наблюдений, их теоретического анализа, а также на основе опыта других рыболовов, используя в переработанном виде материалы своих ранее изданных работ, таких, как «Ловля рыбы в водохранилищах Подмосковья», «Ловля рыбы в водохранилищах», «Спортивная ловля окуня», «Спортивная ловля леща», «Ловля рыбы на кружки», «Рыболову-любителю», автор обобщает накопленный им за долгие годы богатый опыт, делает полезные выводы. При этом он справедливо подчеркивает мысль о том, какую огромную работу проводят КПСС и Советское правительство по охране природы в нашей стране, увеличению природных ресурсов, какое важное значение имеют в деятельности Военно-охотничьего общества решения и постановления партии и правительства по сбережению и увеличению природных богатств, о нравственном и гражданском долге советских людей, добровольных обществ, членов коллективов BOO — всех охотников и рыболовов.

В книге освещается богатый опыт военно-охотничьих и других организаций в развитии и совершенствовании рыболовного спорта, даются рекомендации по организации и проведению любительской и спортивной ловли рыбы, осуществлению мероприятий по охране и увеличению рыбных запасов в водоемах. Автор горячо призывает воспитывать рыболова нового типа: хозяина природы, не потребителя, а созидателя!

Являясь знатоком жизни и биологии рыб, мастером ее лова, Семен Маркович в настоящей книге собрал и обобщил многолетний опыт любительского и спортивного рыболовства в пресноводных водоемах. В ней найдут для себя немало полезных сведений и дельных советов как начинающие, так и опытные любители рыбной ловли, и прежде всего воины, которые в минуты свободного времени любят посидеть с удочкой на водоеме, чтобы хорошо отдохнуть, набраться новых сил для успешного несения своей почетной и нелегкой службы. Книга, конечно, вызовет и раздумья о том, как сделать рыбную ловлю не только удовольствием, но и добиться того, чтобы природа варварски не расхищалась, чтобы наравне с ростом числа любителей-рыболовов в наших водоемах неизменно росли рыбные запасы.

Думается, что книга С. М. Бернштейна «Воин и рыболовный спорт» найдет отклик многих читателей — подлинных ценителей рыбной ловли.

Почетные члены BOO МО СССР:

Герой Советского Союза генерал-полковник артиллерии

Н. М. ХЛЕБНИКОВ,

генерал-лейтенант И. К. КОЛОДЯЖНЫЙ

«Arbequina», кафе

Вул. Б. Грінченка 4,

Ст. м. «Майдан Незалежності»

(044) 223-96-18

09:00-23:00

Arbequinacafe. blogspot. com

Arena Entertainment

Вул. Басейна, 2,

Ст. м. «Площа Льва Толстого»,

Ст. м. «Театральна»

(044) 492-00-00, arena-kiev. com

«Atelier 1», концепт-стор

Бульвар Шевченка, 10, ст. м. «Театральна»

(044) 599-31-80 10:00-19:00

«Chambre», концепт-стор

Вул. Воздвиженська, 60, ст. м. «Контрактова площа» (044) 531-99-00

«Doner House», фаст-фуд

Бессарабський ринок, пл. Бессарабська, 2, ст. м. «Площа Льва Толстого», ст. м. «Театральна»

«Dream Town», ТРЦ

Оболонський проспект, 21б, ст. м. «Мінська»

(044) 428-36-10 (12),

10:00 — 22:00, dreamtown. ua

«Fazenda», бар

Вул. Воровського, 2б, ст. м. «Золоті Ворота» нд-чт 18:00-02:00, пт-сб 18:00-04:00

«King falafel&Shaurma», фаст­фуд

Бессарабський ринок, пл. Бес­сарабська, 2,

Ст. м. «Площа Льва Толстого», ст. м. «Театральна» facebook. com/falafelkinghassan

«Prototype», концепт-стор

Вул. Жилянська, 59, ст. м. «Вокзальна», ст. м. «Університет»

«Skymall», ТРЦ

Проспект генерала Ватутіна, 2, ст. м. «Петрівка»

(044) 371-41-30 10:00 — 22:00 skymall. ua

«Sisters», магазин жіночого одягу

Вул. Прорізна, 10,

Ст. м. «Хрещатик»,

Ст. м. «Майдан Незалежності»,

Ст. м. «Золоті Ворота»

(044) 361-0-557 10:00-21:00 sweet-club. com. ua

«The ONE», шоу-рум

Вул. Михайлівська, 21б, ст. м. «Майдан Незалежності»

(066) 626-66 -14

«TOSHOSHOP», магазин моло­діжного одягу

Вул. Гончара, 47б, ст. м. «Золоті Ворота»

(044) 537-11-13 toshoshop. com

Адміністрація Президента України

Вул. Банкова, 11, ст. м. «Хрещатик»

(044) 255-73-33 president. gov. ua

«Барсук», гастрономічний бар

Пров. Кутузова; 1а, ст. м. «Печерська»

(050) 386-36-29

08:00-23:00

Barsuk. kiev. ua

Батьківщина-мати, монумент

Вул. Січневого Повстання, 33, від ст. м. «Арсенальна» марш­рутні таксі № 520, № 470, № 527, автобус № 24, тролейбус № 38 (044) 285-94-52 warmuseum. kiev. ua/ukr/skulp

Бессарабський ринок

Пл. Бессарабська, 2,

Ст. м. «Площа Льва Толстого»,

Ст. м. «Театральна»,

Ст. м. «Хрещатик»

(044) 234-92-07 цілодобово

«Більшовик», ТРЦ

Вул. Гетьмана, 6, ст. м. «Шулявська» (044) 200-15-95 trc-bolshevik. com

Будинок актора

Вул. Ярославів Вал, 7, ст. м. «Золоті Ворота»

(044) 235-20-81 actorhall. com. ua

Будинок жіночої гімназії

Вул. Лютеранська, 18, ст. м. «Арсенальна», ст. м. «Хрещатик», ст. м. «Театральна»

Будинок з химерами

Вул. Банкова, 10, ст. м. «Хрещатик»

Будинок чоловічого реально­го училища св. Катерини

Вул. Лютеранська, 20, ст. м. «Арсенальна», ст. м. «Хрещатик», ст. м. «Театральна»

«Гастророк», гастрономічний паб

Вул. Воздвиженська, 10б, ст. м. «Контрактова площа»

(044) 455-84-46

08:00-23:00

Gastrorock. kiev. ua

Гідропарк, розважальний парк

Ст. м. «Гідропарк» gidropark. org. ua

Голосіївський ліс

Від ст. м. «Либідська» маршрутка № 212

«Дім Бергоньє», арт-кафе

(044) 234-22-02

08:00-23:00

Dombergonie. com. ua

«Дружба», кінотеатр

Вул. Хрещатик, 25,

Ст. м. «Хрещатик», ст. м. «Театральна»

(044) 278-18-49

Затока «Собаче Гирло»

Від ст. м. «Героїв Дніпра» марш­рутка № 559, № 506, тролейбуси № 44, № 32

Інститут інформації

(Український інститут на­уково-технічної та економічної інформації) вул. Горького, 180, ст. м. «Либідська»

(044) 528-25-22 uintei. kiev. ua

Інститут кібернетики імені В. М. Глушкова Національної академії наук України

Пр-т Академіка Глушкова, 40, від ст. м. «Виставковий центр» маршрутки № 458, № 416, № 563 (044) 526-20-08 icyb. kiev. ua

Інститут онкології і радіології АМН України

Вул. Ломоносова, 33/43, ст. м. «Васильківська»

Інститут ядерних досліджень

Пр-т Науки, 47,

Від ст. м. «Либідська» маршрутки № 422, № 218, № 412, автобус № 52, № 39 (044) 525-23-49 kinr. kiev. ua

«Караван», ТРЦ

Вул. Лугова, 12, безкоштовні експреси від ст. м. «Петрівка», «Мінська»

(044) 461-82-06 10:00 — 22:00

Kiev. karavan. com. ua

Києво-Печерська лавра

Вул. Лаврська, 21, від ст. м. «Арсенальна» марш­рутки № 520, № 470, № 527, автобус № 24, тролейбус № 38. (044) 255-11-05 9:30-18:00, каса до 17:00, вес­няно-літній період: 9.30-19:00, каса до 18:00 lavra. ua

Київська перепічка

Вул. Б. Хмельницького, 1, ст. м. «Театральна»

09:00-21:00

Клуб Кабінету Міністрів України

Вул. Інститутська, 7, ст. м. «Хрещатик»

Костел св. Миколая

Вул. Велика Васильківська, 75, ст. м. «Олімпійська»

(044) 529-50-44 nicolasparish. org. ua

Крематорій

Вул. Байкова, 16, від ст. м. «Палац Україна» марш­рутки № 176, № 563, № 507

Лісовий ринок

Ст. м. «Лісова»

Лісопарк «Виноградар»

Від ст. м. «Мінська» тролейбус № 24,

Від ст. м. «Петрівка» № 25, від ст. м. «Нивки» маршрутка № 437

«Літера», книжковий супер­маркет вул. Льва Толстого, 11/61, ст. м. «Площа Льва Толстого» (044) 234-75-08 10:00-21:00, вихідні: сб., нд.

Лютеранська євангелістська кірха св. Катерини

Вул. Лютеранська, 22, ст. м. «Арсенальна», ст. м. «Хрещатик», ст. м. «Театральна»

Маріїнський палац

Вул. Грушевського, 5, ст. м. «Арсенальна»

Меморіал Вічної Слави

Парк Вічної Слави, ст. м. «Арсенальна»

Меморіал пам’яті жертв Голо­доморів

Вул. Лаврська, 3, від ст. м. «Арсенальна» марш­рутки № 470, 520, 527, тролей­бус № 38, автобус № 24 (044) 254-45-11 memorialgolodomors. org

Міністерські озера

Від ст. м. «Мінська» автобус № 99, маршрутка № 172

Міжнародний виставковий центр

Броварський пр-т, 15, ст. м. «Лівобережна»

(044) 201-11-56 mvc-expo. com. ua

Музей мистецтв імені Богда­на та Варвари Ханенків

Вул. Терещенківська, 15-17, ст. м. «Театральна», ст. м. «Площа Льва Толстого» (044) 235-32-90

10:30-17:30, вихідні: пн., вт. khanenkomuseum. kiev. ua

Музей національної архітек­тури і побуту

Вул. Красноземна, с. Пирогів.

Від Бессарабського ринку

Маршрутка № 156,

Від ст. м. «Дружби народів»

№ 172,

Від ст. м. «Лук’янівська» № 496 (044) 526-57-65 10:00-17:00 pirogovo. com. ua

Національна бібліотека Украї­ни ім. В. І. Вернадського

Пр-т 40-річчя Жовтня, 3, ст. м. «Деміївська»

(044) 524-81-36 пн-сб 09:15-20:00, нд 9:15­18:00, липень-вересень пн-сб 09:15-18.00, нд — вихідний. nbuv. gov. ua

Національна парламентська бібліотека України

Вул. Грушевського, 1,

Ст. м. «Майдан Незалежності»

(044) 278-85-12

Пн-пт 09:00-20:00

Nplu. org

Національна спілка письмен­ників України

Вул. Банкова, 2, ст. м. «Хрещатик»

(044) 253-45-86 nspu. org. ua

Національна філармонія України

Володимирський узвіз, 2, ст. м. «Майдан Незалежності» (044) 278-16-97 philarmonia. com. ua

Національний академічний український драматичний театр ім. І. Франка

Площа І. Франка, 3, ст. м. «Хрещатик»

(044) 279-59-21 ft. org. ua

Національний банк України

Вул. Інститутська, 9, ст. м. «Хрещатик»

(044) 253-01-80 bank. gov. ua

Національний музей історії України

Вул. Володимирська, 2, ст. м. «Контрактова площа»

(044) 278-65-45 10:00-17:30, ср — вихідний nmiu. org. ua

Національний палац мис­тецтв «Україна»

Вул. Червоноармійська (Велика Васильківська), 103, ст. м. Палац «Україна»

(044) 247-23-16 npmu. com. ua

Навчально-тренувальна база «Динамо»

Столичне шосе, 50, Конча-За — спа,

Від ст. м. «Либідська» маршрутка № 569д

«Нікала», ресторан грузин­ської кухні

Вул. Хорива, 1а,

Ст. м. «Контрактова площа»

(044) 428-83-77

09:00-23:00

Nikala. kiev. ua

«Олімпійський», НСК

Вул. Червоноармійська (Велика

Васильківська), 55, ст. м. «Олім­пійська»

«Палата № 6», абсент-бар

Вул. Воровського, 31а, ст. м. «Золоті Ворота», ст. м. «Університет»

(044) 486-51-52 11:00-02:00 palata6.io. ua

Пам’ятний знак Казимиру Малевичу

Вул. Володимиро-Либідська, ст. м. Палац «Україна»

Пам’ятник засновникам Києва

Набережне шосе, біля мосту

Патона,

Ст. м. «Дніпро»,

Від м. «Либідська» тролейбус

№ 43;

Від м. «Арсенальна» автобус № 55;

Від ст. м. «Контрактова площа» автобус № 51

Парк «Біличі»

Від ст. м. «Академмістечко» маршрутки № 408, № 437,

№ 200к

Парк Дружби народів

Труханів острів, від ст. м. «Пе­трівка» маршрутки № 195,

№ 597, № 478

Парк імені Тараса Шевченка

Ст. м. «Площа Льва Толстого», ст. м. «Університет», ст. м. «Театральна»

Парк «Київ у мініатюрі»

Пр-т Броварський, 9в, ст. м. «Гідропарк»

(044) 516-46-10 пн.-пт. — 10:00-19:00,

Сб., нд. — 10:00-20:00 minikiev. kiev. ua

Парк Партизанської слави

Від ст. м. «Харківська» марш­рутки № 225д, № 407, № 225, автобус № 45

Пейзажна алея

Вул. Володимирська, 2, вул. В. Житомирська, 34, ст. м. «Контрактова площа», від ст. м. «Майдан Незалежнос­ті» тролейбус № 16, № 18

Пуща-Водиця

Від ст. м. «Контрактова площа» трамвай № 12, від ст. м. «Нивки» маршрутки № 226, № 719

«ПЮРЕ», концепт-стор

Вул. Рейтарська, 21/13, ст. м. «Золоті Ворота»

(044) 234-29-56 11:00-21:00 pure. kiev. ua

Свято-Троїцький Китаївський чоловічий монастир

Вул. Китаївська, 15, від ст. м. «Либідська» автобус № 52, № 20

Стадіон «Динамо» імені Вале­рія Лобановського

Вул. М. Грушевського, 3, ст. м. «Майдан Незалежності»

Труханів острів

Від ст. м. «Петрівка» маршрутки № 195, № 597, № 478

Український дім

Вул. Хрещатик, 2,

Ст. м. «Майдан Незалежності»

(044) 278-34-36

9:00-18.00

Ukrdim. org. ua

Фунікулер

Поштова площа — Володимир — ська гірка,

Ст. м. «Поштова площа» 06:30-23:00

«ХІІЬ СІиЬ», нічний клуб

Вул. Фрунзе, 12,

Ст. м. «Контрактова площа»,

Ст. м. «Тараса Шевченка»

(044) 417-32-33

22:00-07:00

Xlib. com. ua

Центральний РАЦС (Палац урочистих подій)

Пр-т Перемоги, 11,

Ст. м. «Політехнічний інститут»

(044) 236-02-43

«Шалена мама», рок-н-рол кафе

Вул. Терещенківська, 4а, ст. м. «Театральна»

(044) 234-17-51

Цілодобово

Crazymama. kiev. ua

Шоколадний будинок

Вул. Шовковична, 17/2, ст. м. «Хрещатик», ст. м. «Арсенальна»

Шулявський ринок

Ст. м. «Шулявська»

«Ярослава», кафе

Вул. Ярославів Вал, 13, ст. м. «Золоті Ворота»

(044) 292-96-58 (044) 296-35-35 (044) 272-42-60 09:00-24:00

1 В Україні після розпаду СРСР були перейменовані на органи реєстрації актів цивільного стану — РАЦС. Основними функціями органів ЗАГС і РАЦС є реєстрація шлюбів, наро­джень і смертей.

[1] Аркадій Гайдар. «Казка про військову таємницю, Мальчиша-Кибальчиша і його тверде слово».

Єлизавета Кірізій журналістка інтернет-журналу “Наш Киев. иа”, редакторка проекту “Журнал за 24 години”

Київ — комфортне місто для туристів, особливо якщо вміти чергувати прогулянки та відпочинок. Вагомий плюс — парки і сквери, розташовані в центрі. Після три­валих походеньок можна примоститися у затишку, з’їсти бутерброд та спокійно роздивитися довкола.

Популярне місце для релакс-посиденьок — площа пе­ред Національним музеєм історії, поблизу фундамен­ту старовинної Десятинної церкви (вул. Володимирська, 2). Зазвичай у теплу пору року тут збираються любителі погрітися на сонечку, почитати та помедитувати. Мами й бабусі бавляться з дітлахами, молодь розважається фрізбі, ввечері на майданчик приходять барабанщики, інколи влаштовують тренування фаєрщики.

Неподалік, за Десятинним провулком, розташована Пейзажна алея, з якої бере початок Kiev fashion park. Кілька років тому її могли забудувати, але громадські активісти відстояли алею, і тепер це вільний простір для арт-експериментів і улюблене місце для фотосесій та зустрічей багатьох киян та гостей міста. У 2009 році скульптор Костянтин Скретуцький разом із колегами, за підтримки благодійного фонду «Київська ландшафтна ініціатива», взявся розбудовувати дитячий майданчик, на якому згодом «оселився» 30-метровий кіт-багатоніжка, кумедні лавки у вигляді зайця, ворони і кота, дерево з мозаїки, фонтанчик із зебрами і слоненятком і багато ін­ших див на радість дорослим і дітям. У 2011 році до Дня Києва на алеї встановили ще 17 арт-об’єктів, здебільшо­го місць для сидіння різних видів та розмірів: лавочка з очима, з подушкою та ковдрою, лавка у формі даху і т. д. Над дизайном працювали українські модельєри Андре Тан, Лілія Пустовіт, Серж Смолін та інші. Колекцію Парку сучасної скульптури мають намір поповнювати.

Також у самому центрі Києва — п’ять хвилин від метро «Площа Льва Толстого» і десять від метро «Хрещатик»

— парк Шевченка. Стратегічно вигідне місце, оскіль­ки поряд і Національний університет ім. Т. Г Шевченка («червоний» та «жовтий» корпуси), і кафе-ресторани на будь-який смак, і Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, і великий книжковий магазин «Лі­тера» на вул. Льва Толстого. Для дітей влітку тут вста­новлюють гумові атракціони, катають на поні та малень­ких потягах. Студенти полюбляють валятися на траві (як у кіно про Нью-Йорк чи Париж), влаштовують міні-пікніки (проте без розведення вогнищ). У кіосках — соки, води, пиво, морозиво, сосиски в тісті та інші принади для зго­лоднілих.

Щодо вживання алкоголю та паління — офіційно у Ки­єві не можна розпивати міцні напої та курити на вулицях, у підземних переходах, на зупинках та за 50 метрів від них, у парках, скверах, на пляжах та в інших громадських місцях. Штраф становить від 51 до 170 грн. Проте поки що, на жаль, закон здебільшого діє на словах та на па­пері, і заборони на куріння та розпивання алкоголю по­всякчас порушують.

Інший приємний зелений куточок для перепочинку — поряд із метро «Золоті Ворота», на вулиці Володимирсь — кій. Це район так званого Старого міста. Історія всюди:
чавунному фонтанові заводу Термен у скве­рі більше 100 років, камінню, прихованому під музейним «маке­том» Золотих Воріт — під 1000. Тут є і кафе, і просто лавочки, а якщо уважно озирну­тися навкруги, можна побачити ще й малень­кі сюрпризи на дере­вах (даємо підказку: шукайте котів!).

Ще один плюс: у Києві можна швидко і кардинально змінити обстановку. Щойно ви крокували велелюдним Хрещатиком, та достатньо спуститись у метро — і за 15 хвилин ви на справжньому острові, біля Дніпра. Гідро­парк — острів, на якому розташований найбільший в міс­ті парк атракціонів і працюють кафе, ресторани, спорт­майданчики. Природи теж вистачає, можна віддалитися від натовпу та асфальтових доріжок, поблукати серед дерев, узяти напрокат човни та катамарани. Щоправ­да, влітку тут досить людно — всі йдуть на пляж. Восени і навесні тихіше та приємніше. А ще в Гідропарку роз­міщується комплекс «Київ у мініатюрі», де у масштабі 1:33 зображено та встановлено найбільш відомі столичні пам’ятки архітектури: театри, храми, університети, мос­ти — усього більше 40 об’єктів. Відчуйте себе київським Гулівером!

Тим, хто прагне прогулянок на свіжому повітрі та ще й серед українського колориту, неодмінно слід завітати в Музей національної архітектури та побуту «Пирогів»

(маршрутки № 172 і № 156 від ст. метро «Либідська»). Ха — ти-мазанки, вітряки та церкви збирали та звозили сюди
у 1970-х рр. з різних куточків України — і тепер Закарпат­тя, Полтавщину, Слобожанщину, Поділля, Полісся та Пів­денну Україну ви зможете обійти на своїх двох за декілька годин. Кожна будівля — окремий міні-музей, де старанно збережено побут українських XVII-XX ст. Дерев’яні церк­ви діючі, в них навіть можна замовити вінчання. Також на території музею є ресторанчики у фольклорному стилі, зі стравами національної кухні; проводять ярмарки, де можна придбати килими, вишиті рушники, сорочки, гле­чики та інші сувеніри. Усі церковні та народні свята гуч­но та весело справляють — Різдво, Масляну, Великдень, Івана Купала, в музеї завжди відбуваються видовищні заходи і гуляє люд.

Для любителів усамітнення, тиші та спокою раджу Китаєве (вул. Китаївська, 15, від ст. м. «Либідська» — ав­тобус № 52, № 20) — Свято-Троїцький чоловічий мо­настир, лісопарк з глибокими ярами і балками, озера із дикими качками та рукотворними печерами, куди можна зайти зі свічкою за 2 грн. і побачити, як жили колись чен­ці. В давнину на цих укритих лісом валах були форпости, що слугували маяками на випадок вторгнення ворога («китай» з тюркського перекладається як «фортеця»). Тепер це прекрасне місце для довгих неспішних прогу­лянок.

Одна справа — сидіти на лавочці чи прогулюватися, інша — розпалювати багаття. Зазвичай у кінці квітня — на початку травня в Києві розпочинається сезон пікніків, душа бажає природи і шашликів, і щороку мерія повідо­мляє через ЗМІ, в яких саме природних зонах у межах міста можна розпалювати вогнища. У 2011 році, напри­клад, було обладнано понад 40 спеціальних місць із мангалами, столиками та іншим необхідним знаряддям.

За розпалювання багаття в не передбачених для цьо­го місцях можуть оштрафувати — в 2011 році штраф ста­новив від 50 до 170 грн. Окрім контролю за виконанням правил громадської поведінки, ця заборона пояснюєть­ся ще й протипожежною безпекою: навесні та влітку сухі трави й листя займаються від найменшої іскри.

Є кілька найпопулярніших серед киян парків для пік­ніків. У парку Дружби народів на Трухановому острові можна відпочити на березі Дніпра, покататися на вело­сипеді, вейкборді, водних лижах. Голосіївський ліс на­справді не ліс, а «окультурений» парк із алеями та кафе. Але заповідні галявини і тут знайдете. В парку можна орендувати зону для пікніка з мангалом на цілий день; також є озера, а отже — катамарани та човни напрокат. Купатися в озерах заборонено. Парк Партизанської слави знаходиться неподалік Харківського шосе, є де­кілька озер, але знову ж таки не для купання. Парк «Бі — личі» має вигляд затишного соснового лісу, там досить багато простору, але так само й багато сміття навколо. На затоці «Собаче Гирло» на Оболоні можна оренду­вати бесідки з мангалами, спортінвентар, покататися на човні. Тут якраз дозволено купатися. У лісопарку «Ви­ноградар» є все необхідне: столики, лавки, навіси, ман­гали, навіть зможете купити дрова, якщо лінь збирати самому. Пуща-Водиця — для любителів цивілізованого відпочинку на природі: спортивні майданчики, великі га­лявини, прокат катамаранів та човнів, мангали. В озерах дозволено купатися. Міністерські озера вважаються найчистішими в місті, рай для риболовів та любителів природи. Проте знаряддя для пікніка та шашликів слід брати з собою.

Олександр Володарський активіст, художник, журналіст

Київські міліціонери мало відрізняються від право­охоронців з інших пострадянських республік, але при цьому все ж таки мають свою специфіку. Приїжджим не­обхідно її розуміти, адже саме вони часто виявляються жертвами, з одного боку, злочинності, а з другого — мілі­цейського свавілля.

Працівники патрульно-постової служби (ППС) — це за­звичай люди з середньою освітою, із сіл і райцентрів Ки­ївської області, недостатньо грамотні не тільки юридич­но, але й у рамках шкільної програми. Хоча трапляються винятки, іноді серед постових можна зустріти студентів, а то й випускників юридичних вишів. У разі конфлікту розраховувати на можливу недалекість міліціонерів не варто, але й скидати її з рахунку не можна.

На початку розмови слід пам’ятати одну базову річ: правоохоронець завжди зобов’язаний представитися і

Пред’явити вам свої доку­менти. Раніше, ніж ви пока­жете свої. Ви маєте право переписати його ім’я і пріз­вище, щоб знати, на кого пізніше скаржитися у разі незаконних дій. Показуючи свої документи, слід три­мати їх у руках, міліціонер не може забрати ваш пас­порт, якщо в ньому немає
слідів підробки. А якщо вони є, то паспорт, як і будь-яка інша особиста річ, може бути вилучений лише в присут­ності двох понятих. Не слід боятися, що вас заберуть у райвідділ за суперечку, — відповідно до закону міліціо­нер може зробити це, тільки якщо впіймає вас на місці злочину або ж має відповідне орієнтування. І він чудово розуміє, що наївну людину, яка відчуває благоговійний страх перед формою, досить-таки легко залякати, ви­манити у неї гроші і навіть безкарно відлупцювати.

А от зв’язуватися з людиною, впевненою у собі й го­товою захищатися, міліціонер не захоче. Під «захистом» мається на увазі не фізичне протистояння. Битися з мілі­ціонерами не варто, якщо ви не шукаєте гострих відчут­тів і особливої поваги з боку своїх майбутніх сусідів по камері. Бігти теж у жодному разі не треба, будь-які хижа­ки агресивно реагують на жертву, що втікає. А от заяви до прокуратури й скарги вищому керівництву постові, безумовно, злякаються. Добре, якщо на початку бесі­ди з міліціонером ви зробите дзвінок комусь із родичів або знайомих і скажете, що розмовляєте з постовими, і при цьому точно вкажете місце. Знаючи про те, що ваше становище відоме, правоохоронці навряд чи ризикнуть порушувати закон. Столичні міліціонери, на відміну від провінційних, частіше мають справу з правозахисни­ками та журналістами, для них закон — не така далека абстракція, як у ре­гіонах. Недбайливі правоохоронці бо­яться людей, здат­них дати розголос їхнім діям. Як і при спілкуванні з гоп­никами, з міліціо­нерами не слід ви­являти нахабність, але водночас не

Можна показувати, що ви — легка жертва.

Обшукувати вас ніхто не має права. Огляд особис­тих речей міліціонери можуть провести в тому випадку, якщо у них є орієнтування на зловмисника, схожого на вас. На практиці достатньо лише їхнього бажання, від­повідне орієнтування знаходиться завжди. Але під час огляду речей міліціонери не можуть торкатися до них ру­ками, а тим більше — вивертати кишені. Це застрахує вас від «виявлення» наркотиків, патронів і чужих ювелірних прикрас зі слідами крові. Не слід, звичайно ж, впадати в зайву параною, зазвичай підкидання доказів прово­диться за спеціальним замовленням. Але іноді право­охоронцям просто необхідно виконати план і показово розкрити якусь гарну справу. Тому будьте пильні і не до­зволяйте нікому торкатися своїх кишень і сумок.

Якщо ви вчинили дрібне адміністративне правопо­рушення (на кшталт куріння в недозволеному місці або розпивання алкогольних напоїв), то це ще не означає, що будь-який міліціонер має право розстріляти вас без суду і слідства. Навіть якщо йому дуже хочеться. У таких випадках протокол про порушення складається на міс­ці і порушнику виноситься попередження в усній формі. Будь-які інші погрози — це лише блеф.

До райвідділу вас можуть доставити максимум на три години (для встановлення особи чи оформлення ад­міністративного протоколу), або ж на три доби, якщо є обґрунтовані підозри в серйозному кримінальному зло­чині. По закінченні трьох діб вам повинні пред’явити зви­нувачення або ж випустити. Будь-який більш тривалий термін утримання під вартою можливий лише за рішен­ням суду. Якщо вам не пощастило і проти вас планують порушити адміністративну — або ще гірше — кримінальну справу, ніколи нічого не підписуйте за відсутності адво­ката. І тим паче не погоджуйтеся на «державного» адво­
ката, вимагайте телефонного дзвінка і просіть родичів прислати вам захисника. Хоча ваші родичі вже повинні все знати — ви ж зателефонували їм ще на самому почат­ку, коли розмова з міліціонером лише починалася.

Але не слід надмірно демонізувати міліціонерів, від них теж є певна користь. Наприклад, вони зазвичай не­погано орієнтуються в місті (у межах своєї робочої діль­ниці — точно), у них зручно дізнаватися дорогу. До речі, важливий психологічний момент: міліціонер, як і гопник, ніколи не почне чіплятися до людини, яка заговорила з ним першою. Тому якщо ви через свою зовнішність або поведінку перебуваєте в «групі ризику» і бачите, що у ваш бік рухається групка міліціонерів — підходьте до них першим, вітайтеся і заводьте розмову про київські ви­значні пам’ятки.

Якщо ви стали жертвою злочинця — міліція може вам допомогти швидко і професійно. Або не допомогти зо­всім і нагрубіянити на додачу. Це питання вашого осо­бистого везіння. Майте на увазі, навіть якщо винного знайдуть — не факт, що це буде справжній винуватець (дуже часто на одного злочинця «вішають» десяток не- розкритих справ задля горезвісного виконання плану). Звернувшись до міліції, обов’язково збережіть копію своєї заяви та її вхідний номер. Інакше вона з великою ймовірністю загубиться, і через тиждень ви з подивом довідаєтеся, що ніякої заяви не подавали, і взагалі вас бачать уперше.

Загалом не слід боятися мі­ліції так само, як і покладати надмірні надії на її чесність і по­рядність. Чесних і хороших мілі­ціонерів у Києві справді чимало, нехай зустріч із ними стане для вас приємним сюрпризом.

Ангеліна Карякіна

Журналістка телеканалу “Еигопемэ"

Специфіка київського фаст-фуду полягає в тому, що його зазвичай немає де з’їсти, не завжди зрозуміло, з чого він зроблений, іноді ним доводиться ділитися з ву­личними собаками. Але є кілька перевірених місць, де смак перемагає обставини.

— Емблемою столичного фаст-фуду вже давно стала неймовірно жирна і тим, власне, безкінечно привабли­ва київська перепічка. Це сосиска в смаженому тісті, яку подають у целофановому пакетику, з сіруватими ар­кушами паперу замість серветок. Автентичну перепічку продають вже багато років лише в кіоску на вулиці Бог­дана Хмельницького, навпроти ЦУМу. Чим вона відрізня­ється від інших сосисок у тісті — пояснити важко. Можли­во, справа в поєднанні хрусткої скоринки з ніжним тістом усередині, а можливо — в самій сосисці. А може, секрет у томатному сокові, з яким вона смакує ще краще. Біля кіоску, який працює з 9-ї ранку до 21.00, завжди натовп. Одні — в черзі, інші жують стоячи. Аби встигнути скушту­вати перепічку гарячою, доведеться тулитися на пара­петі біля підземного переходу, перейти на сусідню вули­цю Хрещатик і сісти на лавку або ж прогулятися хвилин п’ять до парку Шевченка.

— Якщо ви все-таки наважитеся скуштувати київську шаурму, вирушайте на Контрактову площу, до зупинки 417-ї маршрутки. Там працюють кілька кіосків із шаур­мою, але перевірена не одним десятком шлунків — лише в одному, дальньому, просто біля трамвайної колії. М’ясо тільки куряче, в міру підсмажене й приправлене. Часни­ку в соусі саме стільки, скільки треба, щоб не дратувати оточуючих. Присісти можна в сквері біля пам’ятника Гри­горію Сковороді.

— Серед київських вегетаріанців особливої популяр­ності зажила фалафель, яку можна скуштувати на Бес — сарабці навпроти PinchukArtCenter. Тут працюють одра­зу дві ятки, в яких цю східну страву продають 24/7 — King falafel&Shaurma та Dоner House. Смажені котлетки з перетертого нуту й прянощів загортають у щедро зма­щений соусом лаваш. Додають капусту, солоні огірки, помідори й картоплю фрі. Часник і кунжут — на вибір. У Dоner House фалафель можна з’їсти за столом, замо­вивши напій.

— Гурманам, фанатам іспанської кухні та й просто тим, хто любить смачно попоїсти, перекусити можна в гастрономічній крамничці Arbequina на Бессараб­ському ринку. Відвідувачам пропонують кілька варі­антів сендвічів з іспанським м’ясом, сирами, руколою, в’яленими томатами та іншою смакотою. Багети випіка­ють просто на місці. Сендвічі змащують оливковою олією та різноманітними соусами — з апельсином, сливами, ім­биром, базиліком. Забігайлівка працює з 10.00 до 19.00 в усі дні, крім понеділка.

КАФЕ/РЕСТОРАНИ

— У районі Золотих воріт, який активно освоює місь­ка влада, дивом збереглося одне з найзатишніших кафе радянського типу — «Ярослава» (серед киян заклад чомусь більш відомий як «Ярослава»). Місце славиться свіжою, по-домашньому смачною випічкою та найбільш демократичними цінами в усьому «даун-тауні». Вдень за пиріжками вишиковуються черги майбутніх акторів та режисерів із сусіднього університету театру, кіно й теле­
бачення. Ввечері на коньяк заходять київські літератори, музиканти, активісти та інші романтики. Особливою по­пулярністю користуються пиріжки з цибулею та яйцем, до яких замовляють славнозвісні салати «Шуба» або «Мімоза». Не менш популярні булочки з корицею, з яки­ми дуже смакує какао.

— Хачапурі по-аджарськи — абсолютний хіт грузин­ського ресторану «Нікала» на Подолі. Мабуть, це єди­на страва, заради якої варто прийти сюди хоча б раз. Ха­чапурі готують з ніжного дріжджового тіста, всередину кладуть традиційний грузинський сир сулугуні та куряче яйце. Враження від страви неможливо зіпсувати навіть суворими обличчями грузинських офіціанток, які пода­ють її мовчки.

— Страви європейської, американської та азіатської кухонь у гастрономічних пабах «Гастророк» (Поділ) й «Барсук» (Печерськ) готують виключно з українських продуктів. Власник закладів кулінар Дмитро Борисов за­певняє: осно­вні, насам­перед м’ясо, потрапляють у ресторани з ферми у Ви­шеньках під Києвом. У «Га — стророці» ве­личезні порції

— гамбургери

Майже по півкілограма, стейки — до двох. А ще дозволя­ють приводити домашніх улюбленців. Щоправда, біля закладу час від часу з’являються пси з сусідніх будів­ництв. Але тримаються вони цілком чемно, відвідувачів не чіпають.

— На випадок, якщо зголодніли проти ночі: рок-н — ролл кафе «Шалена мама» біля парку Шевченка пра­цює цілодобово. У закладі грає музика Rolling Stones і постійно щось шкварчить на відкритій кухні. Можна за­мовити страву азіатської кухні, наприклад, «Oh Baby» — тайський смажений рис із креветками під яєчнею. Або ж щось із місцевого: оселедець із картоплею «She’s so cold».

БАРИ

— «Фазенда», що на вулиці більшовика Воровсько — го, — чи не єдиний «тру-андеграунд-бар» у Києві. Заклад облаштували на місці колишньої трамвайної диспетчер­ської, відвідувачів запускають з 21.00. Всередині два невеличких зали й коридор. На стінах графіті й гірлян­ди, вікна завішені важкою тка­ниною. У меню лише напої. Хіт сезону — коктейль Боярський, названий на честь російського актора, «народного» мушкете­ра Д’Артаньяна: горілка, грена­дин, гострий соус Табаско.

— Від «Фазенди» п’ять хви­лин пішки до пабу «Палата №

6». Вивіски в закладу немає, всередину можна потрапити лише через один із житлових під’їздів на Воровського або з двору. «Палата» розміщується в підвальному приміщенні. Від­відувачів обслуговують офіціантки в медичних халатах. Горілку розливають у мензурки, а коктейлі подають у шприцах. У меню непрогризний стейк «Нью-Йорк», різ­номанітні наїдки до пива, салати й сендвічі. У п’ятницю та на вихідних у заклад пробитися нереально — краще

Завчасно замовити столик.

ВОДА/ІНШЕ

— На відміну від багатьох країн Європи, Америки і на­віть Близького Сходу, в Україні воду з-під крана не п’ють. По-перше, кияни досі не знають, звідки вона до них по­трапляє — з Дніпра чи з артезіанських свердловин. По­друге, навіть якби й знали, менш хлорованою і більш прозорою вона від цього не стане. Питну воду можна ку­пувати в супермаркетах або замовляти в Інтернеті: до­ступні 20- й 6-літрові бутлі.

— Тим, хто полюбляє зранку свіже молоко, у пригоді стане інтернет-служба «Доброе утро» (utrodobroe. com). Органічне молоко та йогурт можна замовити разом із багетом чи круасаном, домовившись по телефону зве­чора. Замовлення привозять з 6-ї до 9-ї ранку. У служ­бі присягаються, що молоко потрапляє до замовника не пізніше як через 12-15 годин після доїння. А випічку готують за 3-4 години до доставки. «Доброе утро» на­разі працює у кількох районах Києва: центр, Печерськ, Оболонь, Солом’янка, Позняки, Осокорки, Харківський масив.

1. Дорога от Ялты до Ай-Петри и далее до 42 км доступна для автотранспорта с мая по вторую половину октября, часто до ноября (это зависит от состояния снежного покрова на нагорье и склонах горной гряды).

Движение рейсовых автобусов обычно уста­навливается с первых чисел мая до второй половины октября. Экскурсионные автобусы (Ялтинского экскурсбюро) начинают ходить по этому маршруту как только сойдет снег на нагорье и подсохнет грунт на тропах.

Бензоколонок на дороге этого маршрута нет (общее расстояние в оба конца — около 90 км).

2. На всем ’пути от Ялты до Большого кань­она в летнее и осеннее время работают рес­тораны: на 6 км от Ялты у водопада Учан-Су (ресторан «Водопад») и на Ай-Петринском перевале (ресторан «Ай-Петри»). В рестора­нах, кроме холодных закусок й прохладитель­ных напитков, есть горячие блюда, преимуще­ственно крымские шашлыки и чебуреки.

Практика показывает, что если экскурсия по этому маршруту рассчитана на один день, то экскурсанты устраивают второй завтрак

После выезда из Ялты на Ай-Петринском пе­ревале и обед на конечной остановке — в каньоне. Отправляясь на экскурсию, заготовь­те еду (в том числе и термос с кофе или ча­ем). Питьевая вода будет на Ай-Петри, нском перевале (в ресторане), на 40-м километре и в Большом каньоне. После еды остатки пищи и мусор закопайте в землю. Аккуратность — лучшая визитная карточка груп’пы. Что из того, что вас не схватили за руку: те, кто при­дут после, помянут вас по заслугам.

3. Необходимо обратить внимание на обувь. Ни в коем случае нельзя пользоваться обувью на кожаной подошве. Такая обувь на камени­стых и травянистых склонах скользит. Понят­но, что ходить по тропам или дорогам в туф­лях на высоком каблуке — недопустимо. Не рекомендуется надевать тапочки и сандалии. При спусках и подъемах по щебенистым тро­нам в них попадают камешки и мешают ходь­бе. Обувь должна быть на номер больше той, что вы носите обычно, так как летом при ходьбе ноги немного опухают.

Для экскурсии в горах в условиях Крыма лучшей обувью являются парусиновые туфли на резиновой подошве или кеды. Резиновую обувь необходимо надевать на две пары нос­ков (бумажное и шерстяные).

4. В летнее время лучше всего надевать лег­кий спортивный костюм, но обязательно захва­тить с собой шерстяной свитер (или кофточку) и плащ.

5. Все, что берете с собой, уложите в не­большой рюкзак. Не забудьте взять индиви­дуальную аптечку.

1. Если в экскурсии участвует несколько человек, необходимо строго соблюдать следу­ющие правила:

А) Идти цепочкой (гуськом), не отставая друг от друга. Двигаться толпой — кто по тропе, а кто сбоку ее — не разрешается.

Б) Первым (ведущим) и последним (замы­кающим) должны идти самые сильные,’ вы­носливые. Если предпоследние отстают, замы­кающий должен передавать по цепочке веду­щему, чтобы ОІН шел медленнее.

В) За ведущим должны идти наиболее сла­бые и менее выносливые (пожилые, дети, женщины), за ними все остальные.

2. На остановках и привалах, в частности по пути к зубцам Ай-Петри, не подходите близ­ко к обрыву. Помните, что края обрыва часто покрыты мелкой щебенкой. За 2—3 метра до края обрыва можно легко «поехать» вниз вме­сте со щебенкой.

3. При подъемах и спусках ставьте ногу на всю ступню, а не на носки или пятки.

4. В горах быстро меняется погода. В ясный солнечный день на все плато может вдруг на­бежать облако или упасть туман. В таких слу­чаях будьте особенно осторожны. Ни в коем случае не сходите с тропы и не разрывайте це­почку идущих. Потеряв тропу, вы можете не­заметно подойти к обрыву, к расщелине или зайти в лес.

5. При передвижении по сухой части русла реки в Большом каньоне будьте осторожны.

Не делайте больших прыжков с камня на камень, особенно когда прыгаете на мокрый камень. Помните, что даже резиновая подош­ва может соскользнуть с камня.

Не ходите в обуви по воде. Если случайно намочили обувь — снимите ее, выжмите нос­ки, вновь наденьте, а подошву вытрите о тра­ву. После этого передвигайтесь по камням осторожно, не прыгайте, пока подошвы не вы­сохнут.

6. В горах категорически запрещается сбра­сывать вниз камни, палки, даже сосновые шишки, так как любой предмет может явить-

MAFШPY^__

Г/ УГ 42%/*

Ии-Летринс/(чое

Трех глажка. / „агОрЬ*

*УБЧь, Лй_Пеіпрц £?

^4 ЯЛТА “море"

Схема экскурсионного маршрута Ялта—Ай-Петри— Большой каньон.

Ся причиной камнепада, а внизу всегда могут оказаться люди. Кроме того, в каньо*не, осо­бенно в его самой узкой части, не рекоменду­ется громко кричать — здесь даже эхо может вызвать падение камней.

7. В лесу обязательно соблюдение ‘правил противопожарной безопасности. Всем извест­но, что леса наше богатство. Для Крыма они имеют особенно большое водоохранное значение и являются важным фактором в формировании климата. Тушить пожары в горном лесу очень трудно. Поэтому курите в местах, специально отведенных для этой цели, не разжигайте костров. Одним словом, будьте осторожны с огнем! Берегите лес!

И последнее — горячий призыв ко всем, кто путешествует по нашим горам. Не забывайте, что после вас по этим же тропам пройдут еще тысячи людей, и поэтому бережно относитесь к природе, охраняйте ее чистоту.

Почему об этом приходится говорить? Да потому, что больно видеть, как захламляются самые замечательные уголки. Один бросил папиросную коробку, другой бумажку от конфеты, третий — консервную банку, четвер­тый — еще лучше! — разбил о камни бу­тылку…

У туристов есть замечательное правило: пос­ле привала не должно оставаться грязи, мусо­ра, бумаги, объедков. Человек должен быть благороден перед лицом великолепной при­роды.

Будем же помнить об этом!

[1] Роза ветров — диаграмма режима ветра на дан­ной местности. Расходящиеся из одного центра лучи имеют длину, пропорциональную какой-либо количест­венной характеристике ветров данного направления (их повторяемости, средней скорости и т. д.). Кроны сосен формируются господствующим на нагорье вет­ром, дующим с определенным постоянством.

[2] Лакколит — масса изверженных горных пород, залегающая среди осадочных толщ в форме громадных куполов и иногда выступающая на поверхность землей в виде отдельных гор.

[3] С. П р о р о к о в а. Левитан. «Молодая гвардия», 1960, стр. 55.

[4] Спелеология — наука о пещерах, их особенностях

[5] Фитонциды — летучие вещества, выделяемые рас­тениями и обладающие антибиотическим действием.

[6] Геральдика — составление, истолкование и изуче­ние гербов; одна из вспомогательных исторических дисциплин. Геральдический символ означает отличи­тельный знак, знак принадлежности государству, городу, роду, местности.

[7] Топонимика — наука, изучающая географические названия, а также совокупность географических назва­ний какой-либо территории.

[8] К. Попов. Ботанические экскурсии по горному Крыму. Крымиздат, 1960, стр. 36—37/

Олександр Володарський активіст, художник, журналіст

Перше, з чим стикається майже кожна людина, що потрапляє до Києва, — це громадський транспорт.

Найшвидшим і найдешевшим способом пересування містом є метро. Прохід через турнікет коштує дві гривні, кількість і дальність поїздок необмежені, підтримуються як жетони, так і спеціальні пластикові картки. У київсько­му метрополітені три гілки: «червона» (Святошинсько — Броварська), «синя» (Куренівсько-Червоноармійська) і «зелена» (Сирецько-Печерська). Ще дві лінії перебува­ють на стадії будівництва — Подільсько-Вигурівська та Лівобережна, на їхнє відкриття чекають вже багато ро­ків. Метро дає змогу порівняно швидко потрапити на ін­ший берег Дніпра в годину пік (червона і зелена гілки). До появи кільцевої електрички у під­земки зовсім не було гідних кон­курентів у тран­спортній сфері.

Є три вузло­ві станції, на яких можна здійснити перехід з гілки на гілку: «Хрещатик»

/ «Майдан», «Льва Толстого» / «Палац Спорту», «Золоті

Ворота» / «Театральна». Вони розташовані підряд, три­кутником. Зазвичай на цих станціях заходить і виходить найбільше людей, там найпростіше потрапити в тисняву і завести нові знайомства. Конкуренцію в цьому плані їм можуть скласти станції з хорошою наземною транспорт­ною розв’язкою: «Вокзальна», «Лук’янівська» та менше

— «Петрівка» і «Лівобережна». Метрополітен працює до 00:10, але завжди краще не чекати до останнього і зайти в підземку трохи заздалегідь.

Хоч як ми любимо метро, однак воно охоплює дале­ко не весь Київ. На віддалі від цивілізації розкинулася величезна Троєщина, вибратися звідти можна лише на­земним транспортом. Щоранку це створює величезні затори. В такому ж становищі перебувають Борщагівка, Феофанія, Виноградар.

З усіх видів наземного транспорту найбільш попу­лярними є маршрутні таксі. Назвати їх «таксі» або навіть мікроавтобусами можна з великою натяжкою, марш­рутки за останні роки неабияк збільшились у розмірах. Зараз це вже невеликі, а часом і повноцінні автобуси, з сидячими і сто­ячими місцями.

Ціна проїзду в них може коли­ватися від двох до трьох гри­вень, це зазви­чай залежить від дальнос­ті маршруту.

Оплата в марш­рутках здій­снюється при посадці, гро­ші віддаються
безпосередньо водію, хоча іноді присутній кондуктор, який сидить на передньому сидінні.

Дешевшою, але повільнішою і досить рідкісною аль­тернативою маршруткам є міські автобуси. Проїзд у них коштує всього лише півтори гривні. Квитки потрібно ку­пувати у кондуктора і пробивати в компостері, як у ра­дянські часи. Турнікети в київських автобусах не перед­бачені, але зрідка з’являються контролери. Аналогічним чином улаштовано проїзд у тролейбусах і трамваях. Останнім часом ці види транспорту дедалі частіше по­ступаються дорожчим, але швидшим і мобільним марш­руткам. Проте старенькі трамваї не здаються. Недолік маршруток у тому, що в них не діють проїзні, а їхні водії негативно налаштовані щодо пільговиків (приймають не більше однієї-двох осіб за один раз, і то зі скандалом). Проїхатися «зайцем» у державному транспорті теж зна­чно простіше, але про це трохи нижче.

У жовтні 2011 року відкрили нову кільцеву електрич­ку, на якій можна об’їхати все місто по колу за годину і десять хвилин. Спочатку обіцяли 50 хвилин, але й така швидкість близька до космічної, — раніше, щоб дістатися з Троєщини до Академмістечка, витрачалося не менше години, іноді — півтори, і це в один кінець. Потяги ходять приблизно раз на 15 хвилин, тому для того, щоб ефек­тивно заощадити час, потрібно знати розклад. Інші види транспорту не мають чіткого розкладу руху. Розклад автобусів, трамваїв і метро десь існує, але він настільки сильно розходиться з реальністю, що ніхто і ніколи не на­магається до нього звернутися. Варто пам’ятати основні правила: чим пізніша година надворі, тим рідше ходить транспорт. У годину пік він ходить часто, але вщерть за­повнений людьми.

У Києві є фунікулер, але це радше екзотика для ту­ристів, ніж реальний вид транспорту. Весь маршрут фу­нікулера складає близько ста метрів. З тим самим успі­хом можна покататися на ескалаторі в метро, на станціях «Арсенальна», «Університет» або «Золоті Ворота».

У Києві досить поширене таксі. Воно рідко коштує де­шевше 30 гривень, в іншому ж ціни можуть дуже сильно відрізнятися залежно від обраної вами фірми. Втім, одне правило є універсальним: таксі, викликане з телефону, завжди коштує дешевше, ніж таксі, спіймане на вулиці. Особливо це стосується вокзалів і аеропортів. Але по­трібно мати на увазі, що в деякі райони водії їздять нео­хоче, особливо в нічний час, і вам в останню секунду можуть повідомити, що у фірми «не виявилося вільної машини». Тому краще перестрахуватися і знайти маши­ну заздалегідь або ж зателефонувати відразу за кілько­ма телефонами.

Обидва аеропорти — і Бориспіль, і Жуляни — перебу­вають досить далеко від метро, і добиратися до них у будь-якому випадку доведеться маршрутками, а у вечір­ній і нічний час — на таксі.

Любителям екстриму та безкоштовного проїзду слід порадити пересуватися на державному наземному транспорті. Це найбезпечніше: контролери там бувають рідко, а якщо і з’являться, завжди можна просто вийти

На найближчій зупинці. Можна навіть купити один квиток і носити його з собою, не компостуючи. На кілька десят­ків поїздок припадає лише одна зустріч із контролером. Щоб дістатися до платформи метро, можна стрибнути через турнікет. Тут все залежить від вашої спритнос­ті і пильності та настрою чергового міліціонера: у ньо­го може виникнути бажання захотіти вас наздогнати, а може і залишити в спокої. Найпростіше стрибати в на­товпі на годину пік або ж великою компанією.

Електричка справедливо вважається королевою без­коштовного транспорту — в неї достатньо прослизнути, а потім вже можна йти від контролерів, перебігаючи з ва­гона у вагон. Найскладніше — в маршрутках. Водій може не помітити вас у штовханині, але якщо людей мало — помітить і вимагатиме оплату. Може навіть відмовитися їхати далі, що викличе гнів на вашу адресу з боку інших пасажирів.

Але зрозуміло, що найцікавіший і найбільш пізна­вальний спосіб подорожування по Києву — пішки. По — справжньому відчути місто, пересуваючись на громад­ському транспорті, не вийде. І туристу, й особливо тому, хто вирішив надовго облаштуватися в столиці, є сенс витратити кілька днів на піші прогулянки.

Пока по лесной тропинке вы будете идти от дуба к каньону, я напомню вам, что называ­ется каньоном. Глубоко врезанные, узкие до­лины с высокими, иногда несколько скошен­ными или ступенчатыми склонами геоморфо­логи называют каньонами. По дну каньона обычно пролегает русло речки. Возникают та­кие долины в результате «работы» реки в те­чение очень долгого периода времени. Река как бы пропиливает русло в горных породах. Когда я произношу «каньон», не вспоминают­ся ли вам школьные годы, уроки географии и рассказы учителя о Большом Каньоне реки Колорадо в Северной Америке, необыкновен­ные картинки в учебнике?

Всемирно известный Большой Каньон в Се­верной Америке (штат Аризона) .— один из грандиозных памятников природы. Его назы­вают чудом природы.

В течение долгого времени река Колорадо пропилила себе путь не только в мощных пластах известняков, но и в лежащем под ни­ми гранитном массиве. Высота склонов дости­гает 1800 м, длина 320 км.

Размеры Большого каньона Крыма значи­тельно скромнее: длина его всего 3 км, а вы­сота склонов не превышает 350 м.

В Крыму есть второй каньон — в среднем течении р. Черной, но размеры его меньше, почему каньон по течению р. Коккозки (Ау — зун-Узень) и назван Большим.

В образовании Большого каньона Крыма

Размывающая деятельность была облегче­на некоторыми геологическими процессами.

В далекие геологические эпохи горный Ай — Петринский массив с горой Бойка представ­лял единое целое. Позже, в третичное время (около 10 млн. лет назад), когда на террито­рии современного горного Крыма происходили активные горообразовательные процессы, в зоне нынешнего каньона, весьма вероятно, произошел разлом, так же как и на прилежа-

Идем участке возвышенности Бойка, где ряд таких разломов осложнен небольшими сбро­сами. Промываясь водами из большого водо­сборного амфитеатра, зона разлома и усилен­ной трещиноватости пород превратилась в каньон, по дну ‘которого протекает речка Кок — козка.

Большой каньон — совершенно своеобраз­ный, уникальный памятник природы. Поэтому понятен интерес к нему со стороны туристов и экскурсантов.

…От дуба тропа идет довольно широкая, ровная, с небольшим подъемом. Наконец подъем кончается. Оглядимся. Прямо перед нами лежит громадная расселина с крутыми, почти отвесными склонами. Кое-где на фоне серых известняков зеленеют пятна чудом уце­пившихся там деревьев и кустов. Откуда-то из глубины доносится шум бегущего потока, но воды еще не видно — все дно каньона покры­то густым лесо>м. Слева возвышается непри­ступный утес, получивший название Стороже­вого, — он действительно как будто сторожит вход в каньон; дальше видны выступающие утесы правого берега — Второй, Третий, Чет­вертый: (Пещерный). На левом берегу четко выделяется утес Сосновый — на его вершине прилепилось несколько крымских сосен с пло­скими кронами. Там же, но чуть ближе к вам, лежит урочище Алманчук. Это небольшая до­линка, спускающаяся к каньону, по которой » протекает речка Алманчук (Яблоневая). Урочище и речка не случайно получили та­кое название — там растет много диких яблонь.

Подножие утеса Сторожевого — это, мож­но сказать, единственное место недалеко от устья, откуда <в, идна вся панорама каньона и где можно почувствовать его размеры.

Тропа теперь уводит вас вниз. Все явствен­нее слышен шум речки и, придерживаясь пра­вой тропки, мы, наконец, выходим к воде вблизи Яблоневого брода. Здесь Алманчук впадает в Коккозку и образует пойму, густо заросшую лещиной и кизилом. Если пере­браться на противоположный берег, то, под­нимаясь вдоль речки Алманчук, можно выйти на Ай-Петринскую яйлу.

Возле самой речки ваше внимание привле­кает навес, образованный громадным камнем. Под ним можно укрыться от дождя, да и пе­реночевать тоже.

За гротом тропа становится все уже, она то круто поднимается, то вдруг снова спускает­ся к самой речке. И если к концу лета, когда уровень воды падает и обнажаются покрытые зелеными водорослями камни, можно спу­ститься почти к самому руслу, то весной и в начале лета приходится идти по довольно кру­тым склонам. Не забывайте при этом, что прежде чем ухватиться за куст или камень, нужно убедиться в их прочности и надежности. А то они могут и подвести!

Наконец вы вышли к небольшому плесу. Река стала немного глубже и даже как будто спокойнее. Здесь в заводях водится форель, но рыбка эта очень чутка, и нужно терпение, чтобы увидеть ее. Чуть левее плеса — неболь­шой островок в шапке белокопытника. Это растение с огромными листьями, похожими

*

На листья всем известной мать-и-мачехи, глянцевитыми снаружи и с мягким пушком внизу. Путешественники пользуются этими листьями для изготовления шляп и зонтиков. Хоть прочностью эти изделия и не отличают­ся, но на какое-то время могут спасти от па­лящих лучей солнца и даже от дождя, если он не проливной.

В двух десятках метров отсюда еще один брод. Слева из-за утеса не спеша тянется до­вольно мелководная в этом месте Коккозка А на противоположном берегу из густого тем­ного леса по обомшелым камням несется по­ток. Это источник «Пания», самый крупный в верхнем течении реки, дающий ей большое ко­личество холодной (около 9°С) родниковой воды.

Тропа идет вдоль берега, местами исчезая, иногда раздваиваясь, но все время вдоль реч­ки. И, наконец, вы пришли к той части русла, которая наиболее характерна для каньона, где особенно хорошо видна работа вэды. На­чинаются исполиновые котлы и «ванны».

Протекая по узкому руслу, стесненному на­валом обломков известняковых глыб различ­ных размеров, река ищет себе путв. То она устремляется под камни и, разбившись на несколько струй, появляется где-то в стороне; то, вырвавшись из каменного плена, вдруг с шумом падает со скалы вниз или бесшумно стекает по гладкой поверхности каменного лотка, выточенного ею же. В некоторых ме­стах русло представляет серию выточенных в каменистом ложе углублений причудливой формы, издали напоминающих кружева за-

Тейливого рисунка. Перетекая из одного уг­лубления в другое, струи воды как бы трога­ют клавиши чудесного клавесина. Прислушай­тесь к тишине, и вы оцените мастерство кань — онной речки.

Удивительными ‘произведениями, созданны­ми речкой, являются исполиновые котлы. Падая со скалы высотой 3—5 м, речной поток выдалбливает сначала небольшое углубление. Потом в это углубление попадает принесен­ный речкой камень. Беспорядочно вращаясь вместе с водой, он помогает речке углублять и расширять водобой. Постепенно камень при-

Нимает округлую форму «кату, на». Величина «катуна» достигает иногда значительных раз­меров. Активный процесс углубления продол­жается до тех пор, пока так называемый «прыжок» ’падающей струи не будет затоплен водой, находящейся в котле.

Так образуются исполиновые котлы. По течению реки в Большом каньоне их несколь­ко. Самый значительный исполиновый котел находится в конце маршрута, куда вы и подошли. В последнее время туристы стали называть его «Ванной молодости», и это имя прочно вошло в обиход. Глубина его около 5 м. В нем никогда не иссякает вода, она хо-

Л одна и прозрачна* В «Ванну молодости» по — стоя«™ поступает родниковая вода. У «Ван­ны молодости» обычно делают основной при­вал — отдыхают, загорают, самые храбрые купаются.

Здесь экскурсйя кончается, но каньон тя­нется еще километра полтора. Идти дальше без специальной ‘подготовки и снаряжения очень трудно и небезопасно.

За «Ванной молодости» дно каньона загро­мождено обломками скал. Иногда они обра­зуют высокие пороги, которые нельзя преодо­леть без веревки. Каньон здесь очень узок: вы­тянутыми в стороны руками можно коснуться отвесных склонов. В этой теснине сумрачно даже в ясный солнечный день. Проходить по наиболее узкой части каньона в дождливую или ветреную погоду надо осторожно: с высо­ты могут упасть камни или каменный дождь. Кроме того, в верхнем участке каньона по руслу реки после летних ливней несется бур­ный поток, а спрятаться в узком ущелье не­куда…

Возвращаться назад не хочется, но надо. Сильные впечатления тоже должны иметь предел. Вы еще не раз побываете в Большом каньоне Крыма. Нет туриста, который не по­любил бы его верной и долгой любовью. До встречи в каньоне! ^

Тетяна Кремень

Співвласниця концепт-стору “Пюре"

Важко сказати, що Київ особливо надихає любителів прогулятися магазинами — якщо недорого, то нудно. Але приємні винятки існують, куди ж без них.

Почнімо з дорогих марок — у місті є певна кількість ви — сокомодних бутиків, у яких продається весь люкс-набір: «Dolce&Gabbana», «Burberry», «Dior, Chanel» і тому поді­бне. Ціни порівняно з аналогічними магазинами в євро­пейських країнах завищені вдвічі-втричі, вибір мізерний (баєри вагаються брати всю лінійку бренду, побоюючись не знайти клієнтів — у Києві люди досить консервативні щодо свого вбрання). Зазвичай заможні люди без край­ньої потреби в ці магазини не заходять — набагато про­стіше та дешевше з’їздити на вихідні в Мілан чи Париж. Головними клієнтами цих закладів є юні подруги багатих та жонатих чоловіків — у Європу цих дівчат, на відміну від дружин, з собою не беруть, а одягатися гарно та дорого хочеться просто зараз.

Є декілька дорогих магазинів, які все ж вирізняються з-поміж більшості загальним настроєм та асортимен­том: «Atelier 1», «Chambre» та «Prototype». Концепція усіх трьох розрахована на більш вибагливих клієнтів, які бувають у Європах та ніжно ставляться до сучасної моди складного крою на кшталт Ріка Оуенса. В першому можна купити речі та парфуми «Commes des Garзons», а також речі деяких українських дизайнерів — наприклад, Лілії Пустовіт. Другий також пропонує вибірку інтелекту­ального одягу від різноманітних дизайнерів, більшість із

Масових брендів у столиці України — пальців рук ви­стачить порахувати: є «Zara», «Mango», «Benetton», «New-Yorker» і «Topshop», і ще декілька трохи менш відо­мих марок. Що тут скажеш, якщо весь Київ уже декілька років живе в тремтливому передчутті відкриття «H&M». З другого боку, ціни на цей одяг близькі до загальноєв­ропейських — отже, якщо вам раптом терміново потрібна звичайна футболка чи спортивні штани, можете туди за­йти.

Наявні представники базового сегмента розкидані по численних торговельних центрах, які в нинішньому Києві є чимось на зразок місць культурного відпочин­ку: щовихідних тисячі молодих сімей убивають свій час, прогулюючись поміж рядами шопінг-молів, а часом на­віть і купуючи щось. У такому lifestyle небагато веселого, разом з тим це досить популярний вид дозвілля. Ключо­ві місця: «Dream Town», «Караван» і «SkymaM».

У місті є і десь близько десяти інді-магазинів, які роб­лять акцент на маловідомих брендах і загальній дружній атмосфері. Більшість із них зосереджено в центральній частині старого міста, у квадраті між Львівською площею, Великою Житомирською, Володимирською і вулицями Богдана Хмельницького та Гончара — власники місцевих магазинів навіть мають намір організувати цей простір
як район для шо — пінгу «West Village».

Кожен із магазинів спеціалізується на певній тематиці.

Так, «The ONE» — крихітна крамниця, в якій продають­ся виключно ро­боти українських дизайнерів: асор­

Тимент невеликий, але підібраний з великим смаком. «TOSHOSHOP» — торгує азіатським streetwear у стиліс­тиці манга. «Sisters» — один із перших магазинів такого типу, продає яскраві та недорогі сукні найрізноманітні­шого походження. «ПЮРЕ» займається молодими бри­танськими та українськими дизайнерами, крім того, в магазині продають старий вініл, а також книжки і журна­ли про моду.

Всі ці магазини працюють у розслабленому ритмі — раніше 11-ї ранку ніхто не відчиняється, але й запізнілий покупець може розраховувати на те, що заради нього магазин зачинять пізніше. Крім того, в ці місця часто за­ходять просто, щоб поспілкуватися чи зустрітися з дру­зями.

Найдешевшим варіантом поповнити свій гардероб у Києві — як і в багатьох інших містах світу — залишаєть­ся секонд-хенд. Містом розкидана мережа невеличких магазинчиків, які пропонують «одяг з Європи на вагу», а найширший вибір вінтажного одягу — на Лісовому та Шу — лявському ринках.